Прізвище, записане на слух
Ампілогови, Анпілогови, Анфілогови, Онфілогови. Схоже на чотири різні прізвища, але початок у них спільний — грецьке ім'я Амфілохос. Так звали віщуна з давніх переказів, а згодом єпископа IV століття, якого церква внесла до святців — календаря святих, за яким на Русі давали імена, — як Амфілохія.
На Русі книжне ім'я переробили під живу мову. Звука ф у давньоруській мові не було, його замінювали на п — так вийшов Ампілог, а поряд із ним Анпілог. Сина Анпілога називали Анпілоговим. Коли так почали називати й онуків, по батькові перетворилося на прізвище. Таке пояснення дав мовознавець В. А. Ніконов.
Для форми Анпілов Никонов окремо пояснює обидві зміни: ф → п під час засвоєння запозиченого імені та м → н, щоб уникнути сусідства двох губних приголосних. Анпілогов він прямо виводить від розмовного Анпілог і церковного Амфілохій.
В. А. Никонов. «Опыт словаря русских фамилий. II» // Этимология. 1971. М.: Наука, 1973. С. 279.
Фрагмент джерела; підсвічування рядка додала редакція.Онфілогов у липні, Анфілогов у жовтні
Єдиного написання прізвищ тоді не існувало. Людина називала себе, писар записував, як розчув, — а наступного разу міг розчути інакше.
Улітку 1626 року орловські служилі люди — ті, хто служив государеві з конем і зброєю за землю або платню, — стояли в полках у Мценську, за півсотні кілометрів від Орла, і стерегли південні повіти від кримських набігів. Їх оглянули двічі: у липні, коли вони заступили на зміну, і в жовтні, перед розпуском. У липневому списку Іван Васильович і Марко Карпович — Онфілогови, у жовтневому — уже Анфілогови. Ті самі люди, та сама служба, минуло три місяці. А Олексій Васильович, що стояв в обох списках поруч з Іваном, так і залишився Онфілоговим.
Через два з половиною століття нічого не змінилося. 1891 року селянин Григорій Андрійович із Тимошівки під Мелітополем вінчається як Ампілогов. Через рік у метриці про народження його доньки Пелагеї батька записано Анпіловим — і над словом хтось дописав «го». Агафію 1896 року хрестять як доньку Анпілова, а її сестру Олену 1897-го — знову як доньку Ампілогова. Ті самі батьки, шість років — і три прізвища.
Звідси й строкатість форм: Ампилогов, Анпилогов, Анфилогов, Онфилогов, Онпилогов, Ампелогов, Анпелогов. Перша літера коливалася між А та О, ф поступалося місцем п, и — е. Різне написання саме по собі не робить людей чужими одне одному.
Від Волги до Криму
Перший відомий запис родової форми прізвища зроблено 1536/37 року. У селі Прилуки на Волзі, яким володів Троїце-Сергіїв монастир, переписувач назвав мешканця одного з дворів: «Тонкой Онфилогов».
Наприкінці XVI століття прізвище вже на південному кордоні Московської держави. Країна тоді просувалася в степ: ставила фортеці проти кримських набігів і збирала туди служилих людей з усіх кінців. В Орловському повіті дев'ятеро служилих людей тримають землю за службу. 1651 року Сергій Анпілогов отримує п'ять рублів і зобов'язується жити біля нової фортеці Обоянь: будуватися, орати, тримати коня і зброю. 1700 року Аким Анпілогов у письмових свідченнях згадує втрачений орловський маєток і землю онука в Лівенському повіті. Пізніше одна з гілок збирає папери, щоб підтвердити дворянське походження.
Прізвище залишається і на мапі — у назвах сіл Анпілогово та Анпіловка. Від XVIII століття його носії переселяються на нові землі — на Українську лінію та в Новоросію, на Кавказ, в Оренбурзький край, у пониззя Волги та до Сибіру, а згодом і до міст. Туди їхали від тісноти центральних губерній, і там їх знаходять у парафіяльних записах про народження, шлюби та смерті.
Одне ім'я — ще не одна родина
Спільного предка всіх цих людей поки що не знайдено. Можливо, його й не було: одне й те саме ім'я могло дати прізвище різним родинам у різних місцях. Тому спорідненість у книзі з'являється лише там, де її підтверджує документ.
Якщо ви носите одне з цих прізвищ, ваша гілка може знайтися в будь-якому розділі або ще чекати на свій документ. Як вести пошук самостійно, розповідає останній розділ.
Але почнімо з самого імені — і з хлопчика на грецькій посудині, намальованого понад дві з половиною тисячі років тому.
Для дослідниківДжерела, застереження та відкриті питання цього розділу
Походження прізвища. Пояснення через розмовні форми імені Амфілохій подано за В. А. Ніконовим. Короткі форми Ампілов і Анпілов вимагають особливої обережності: вони могли походити й від інших церковних імен, тому без документа їхніх носіїв не зараховують до цього прізвищевого ряду. S-NAME-NIKONOV
Мценськ, 1626. Оглядовий (смотренний) список прочитано за опублікованою порядковою транскрипцією справи РГАДА (Російського державного архіву давніх актів), ф. 210, оп. 12, спр. 13; фотокопій аркушів ще не отримано. Подробиці — у розділі про орловські родини. S-OREL-1626
Тимошівка, 1891–1897. Вінчання записано в метричній книзі Матвіївки, народження доньок — у книгах Тимошівки. У записі 1892 року дописку «го» над прізвищем батька видно на скані.
Межі книги. Публічну розповідь доведено до 1950 року включно. Окремі профілі створюються лише для носіїв досліджуваного прізвищевого ряду; решта учасників документів залишаються в розшифровках.