Родове помістя XVII століття, село однодворців Анпілогових і кріпацьке село по сусідству.
Анпілогово: одна назва, різні села
Під Курськом і сьогодні є Анпілогово — навіть два: 1-ше і 2-ге Анпілогово в Курському районі. Це живі села: за переписом 2010 року в першому жили 180 осіб, у другому — 142.
Номери села отримали лише за радянських часів, на межі 1920–1930-х років. А в XIX столітті тут стояли дві Анпілогови, і жили в них зовсім різні люди.
Казенна Анпілогова — маленька, 1862 року 16 дворів — була селом однодворців Анпілогових, вільних державних селян.
Власницька Анпілогова — велика, 59 дворів і 707 мешканців — належала поміщикам, і до 1861 року її мешканці були кріпаками. Її населяли родини інших прізвищ: частину з них поміщики купили 1781 року в іншому маєтку й переселили сюди.
Назва пережила власників
1642 року відказна книга — документ про передачу землі — повідомляє, що Василь Анпілогов раніше жив у селі Анпілоговій, у помісті свого дядька Гавриїла. Село, виходить, носило ім'я своїх власників. Але до 1642 року землю Гавриїла вже роздали трьом іншим курським дітям боярським. Помістя ж не було власністю: якщо власник помирав без спадкоємців або припиняв служити, його землю віддавали іншим. Через двадцять із лишком років поміщиком тут записано Іллю Харланова, а село все так само зветься Онпілоговою.
Однодворці
З 1719 по 1858 рік держава час від часу переписувала всіх, хто платив податки. Такі переписи називали ревізіями, а поіменні списки мешканців — ревізькими казками. У казці 1816 року в казенній Анпілоговій 16 дворів, усі — Анпілогових, і всі однодворці.
Так називали нащадків служилих людей південного кордону. Слово походить від «одного двора» («одного двору»): у дрібного служилого чоловіка часто не було селян, і все його господарство вміщалося в одному власному дворі. Кордон давно відсунувся на південь, а Петро I замінив стару помісну кінноту регулярною армією. Під час подушного перепису 1719–1724 років дрібних служилих людей південних повітів, що не потрапили до дворянства, об'єднали в однодворців: вони почали платити подушний податок, а з 1723 року — ще по 40 копійок із душі на утримання ландміліції, поселеного війська, у якому самі ж і служили. Земля, отримана предками за службу, залишилася за родинами, і до 1840 року однодворці навіть могли володіти кріпаками, хоча мало в кого вони були.
Однодворці жили як селяни — самі орали й платили податки, — але тримали землю спадковими частками, «четвертями», і ділили її між синами. 1866 року їх остаточно перевели в державні селяни, але четвертні двори залишилися: 1872 року там було 15 таких дворів, і 11 із них належали Анпілоговим. Через двісті з лишком років після відказної книги прізвище все ще жило на своїй землі.
Для дослідниківДжерела, застереження та відкриті питання цього розділу
1642 і 1664. Відказна книга від 28 січня 1642 року: запис про Василя і Гавриїла. В опублікованому заголовку перепису 1664 року село назване Онпілоговою, поміщик — Ілля Харланов; заголовок не розкриває всіх мешканців двох аркушів і не доводить, що Анпілогови звідти зникли. Картка перепису. S-ANPILOGOVO-1642
Однодворці. Як окрема категорія вони сформувалися з різних груп південного служилого населення на початку XVIII століття; походження конкретної гілки підтверджується її власними документами. Подушний податок, збір на ландміліцію з 1723 року, право володіти кріпаками до 1840 року і переведення в державні селяни 1866 року — за загальною довідкою про стан (Вікіпедія). Ревізька казка 1816 року: S-GAKO-184-2-380-ANPILOGOVA-1816. S-ODNODVORTSY
Два села. Довідник 1862 року: казенна Анпілогова Фатезького повіту — 16 дворів, 56 мешканців; власницька Анпілогова Курського повіту — 59 дворів, 707 мешканців. S-SNMR-1862-TWO-ANPILOGOVA. Робочі прив'язки розміщують села приблизно за півтора кілометра одне від одного. Підселення кріпацьких родин видно з купчої 1781 року: за розбором О. В. Зоріна, частину куплених родин поміщик Переверзєв розмістив в Анпілогові, Букрєєві та Касинові. S-GAKO-F59-O1-D749-ANPILOGOVO-1781
Четвертне володіння. Підрахунок 1872 року опублікував М. О. Благовєщенський у книжці «Четвертное право» («Четвертне право», 1899): 15 четвертних дворів — 11 Анпілогових, 2 Калугіних, 1 Маковнєва і 1 Дурнєвої. Висновок автора про спільний первісний рід — історико-земельна реконструкція, а не поіменний родовід. S-BLAGOVESHCHENSKY-1872-ANPILOGOVA
1-ше і 2-ге Анпілогово. 1918 і 1926 року відомості називають одне Анпілогово (192 господарства і 1094 мешканці 1918 року), а в покажчику 1934 року значаться вже два номери. Обидві назви офіційно зберігаються; чисельність — за підсумками перепису 2010 року. Як вони співвідносяться з двома громадами XIX століття, ще належить з'ясувати за межовими планами й ревізіями; пояснювати їх простим поділом одного села поки що зарано. S-ANPILOGOVO-DIVISION
Інші курські осередки. У Саколовій ревізія 1762 року називає двори Івана Дементійовича і Гавриїла Тарасовича Анпілогових та Івана Ларіоновича Онпілогова; їхній зв'язок з Анпілоговою не встановлено. S-GAKO-1762-SAKOLOVA-NIKOLSKOE