Служилі люди Оскола, млин у Сорокіному і село однодворців Анпілових біля села Бор.
Анпіловка: спершу родини, потім поселення
Анпіловка й сьогодні — живе село під Старим Осколом, у Бєлгородській області: за переписом 2010 року там жили 232 особи. Назву йому дали однодворці Анпілови. Але самі Анпілови жили в цих місцях майже за півтора століття до появи села — ще служилими людьми оскольської фортеці.
Служилі люди Оскола
Оскол поставили 1593 року — однією з фортець, якими Москва закривала південний кордон від кримських набігів. Його гарнізон — кінні діти боярські й козаки, піші стрільці — отримував землю навколо міста й годувався з неї між походами.
Через півстоліття кордон відсунувся далі в степ, і нижче за течією збудували нову фортецю — Царев-Алексєєв, майбутній Новий Оскол; колишнє місто відтоді стало Старим Осколом. Нову фортецю заселяли людьми зі старих міст. 1647/48 року туди «на вечное житьё» («на вічне проживання») перевели з родиною полкового козака Данила Леонтійовича Анпілова й відвели йому двір, город і ріллю. Це перший оскольський Анпілов, якого видно в документах.
Анпілівка виросла поруч із селом Бор, за кілька кілометрів від Старого Оскола.
Батько й син у служилих книгах
Гарнізон регулярно переписували, і з цих списків видно, як у службу входило нове покоління. У кошторисній (сметній) книзі 1668 року значиться відставний син боярський Герасим Анпілов із короткою приміткою: «у него сын Стенка» («у нього син Стенька»). 1675 року сина записано вже повним ім'ям — Степан Герасимов син Анпілов, а 1685-го він служить списником — у кінному полку нового строю.
На межі XVII–XVIII століть Анпілови — це вже кілька служилих дворів у селах під Осколом, у Горній і Сорокіному. Вони несли списну й городову службу і тримали помісну землю.
Однодворці з млином
За Петра I оскольських служилих людей, як і курських, записали в однодворці: служба за старим порядком скінчилася, а земля залишилася за родинами. 1719 року брати Денис та Іван Анпілови із Сорокіного тримали на двох млин на Осколі — дві комори й чотири жорна.
Село біля Бору
У другій чверті XVIII століття частина Анпілових перебралася із Сорокіного до сусіднього села Бор. Поруч із їхніми дворами й виросло окреме село. У 1780-х роках землеміри записали його як «деревню с хутором Анпиловы» («село з хутором Анпілови»): десять дворів у володінні однодворців Анпілових. У ревізії 1811 року серед мешканців Анпілової названо 64-річного Івана Івановича Анпілова.
З кожним поколінням землі в однодворчих родин ставало менше, і в XIX столітті багато з них пішли на нові землі — туди веде наступний розділ.
Для дослідниківДжерела, застереження та відкриті питання цього розділу
Анпіловка сьогодні. Село Старооскольського міського округу Бєлгородської області; 232 мешканці за переписом 2010 року (довідка).
Данило Анпілов. В опублікованих фрагментах оригіналів 1647/48 року його названо полковим козаком, «сведённым с Оскола» («переведеним з Оскола»); йому відвели 10 четей ріллі, разом із ним названо двох синів з однаковим ім'ям Кондрашка. Зв'язок цієї родини з рештою оскольських Анпілових не встановлено. S-ANPILOV-NEW-OSKOL-YABLONOV
Герасим і Степан. Кошторисна книга 1668 року (РГАДА — Російський державний архів давніх актів, ф. 210, оп. 6д, спр. 17), розбірна книга 1675 року й оглядовий список 1685 року. Зв'язок трьох записів тримається на збігу імені, по батькові та служилого міста. S-ANPILOV-OSKOL-SERVICE
Інші оскольські Анпілови. У тих самих списках трапляються Іван, Ієв і Григорій Михайловичі Анпілови; спільне по батькові дає підстави припускати, що вони брати, але прямої формули спорідненості немає. До 1697 року кілька дворів записано в сусідньому селі Горній. Перепис 1718 року називає синів Ієва — Ларіона й Анісима; ревізія 1762 року продовжує двір Анісима його сином Родіоном.
Лінія Герасима
- 1-ше поколінняГерасим Анпіловзаписаний 1668 року
- 2-ше поколінняСтепан Герасимовсписник
Лінія Ієва Михайлова
- 1-ше поколінняМихайлоназваний у по батькові синів
- 2-ше поколінняІєв Михайловсписник
- 3-ше поколінняЛаріон Ієвлевсписна службаАнісим Ієвлевсписна служба
Лінія Григорія Михайлова
- 1-ше поколінняМихайлоназваний у по батькові сина
- 2-ше поколінняГригорій Михайловслужилий двір
Від Сорокіного до Бору. Млин 1719 року — за переписною книгою. Перехід частини сорокінських Анпілових до Бору між першою і другою ревізіями — дослідницька реконструкція послідовності дворів; у переписі 1723 року окремої Анпіловки ще немає. «Деревня с хутором Анпиловы» — за економічними примітками до Генерального межування 1780-х років (РГИА — Російський державний історичний архів, ф. 1350, оп. 312, спр. 84, арк. 95–95 зв.): 9 дворів у селі й 1 на хуторі, 24 ревізькі душі. Ревізія 1811 року називає «вновь начинающую деревню Анпилову» («новозасноване село Анпілову»); прив'язка цього фрагмента до поселення біля Бору належить дослідникові, архівний шифр у публікації не наведено. Опорні записи зібрано в розборі ревізій. S-ANPILOVKA-REVISIONS
Хто заснував Анпіловку. Краєзнавча версія пов'язує заснування з Анофрієм Карповичем Анпіловим і 1723 роком, але первинного акта не знайдено, а перевірений лівенський кандидат виявився Анофрієм Карповичем Антиповим — це інше прізвище. Івана Івановича названо в казці 1811 року разом із новим селом, але ця формула не робить його єдиним засновником. S-ANPILOVKA-1723 S-ANPILOV-ANOFRY