Доведене переселенняРозділ 8 з 14
17001782

Особиста сказка Акима пов'язує колишнє орловське помістя із землею його онука Тита в Лівенському повіті.

З Баздирева до Щигрів: розповідь Акима

1700 року служилі люди міста Лівни, на південний схід від Орла, подавали сказки — письмові розповіді про свою службу, родину й помістя. Їх збирав Розрядний приказ — московське відомство, що вело облік усіх служилих людей країни. Серед лівенців був і Аким Іванович Анпілогов, і його сказка — рідкісний випадок, коли людина того часу говорить про себе сама. І розповідь у нього гірка.

Маршрут у документі 1700 рокуБаздирево → лівенські Щигри
  1. БаздиревоАким утратив орловський маєток
  2. переселеннясам Аким розповів про зміну повіту
  3. Щигримаєток його онука Тита

Тут лінія суцільна: обидва кінці шляху і спорідненість діда з онуком названо в одному джерелі.

Втрачений дім

Аким був орловським сином боярським і тримав помістя в Баздиреві — тому самому селі, де ще 1594 року стояли двори Анфілогових. За його словами, землю силою і без жодної законної підстави захопив стольник Михайло Косогов — людина придворного чину, набагато вищого за провінційного сина боярського. Дім і майно було розорено, а селянина з дружиною й дітьми забрано.

Таке наприкінці XVII століття траплялося нерідко: знатні й багаті сусіди прибирали до рук землі дрібних служилих людей, а позов проти сильного міг тягтися роками.

Земля онука

Втративши орловське помістя, родина знайшла опору в Лівенському повіті — так Аким і опинився серед лівенських служилих людей. Онук Акима, Тит Анпілогов, володів там 30 четвертями в селі Дмитрієвському, яке звали ще й Щиграми: у документі «Щигры тож». Пізніше ці Щигри стали селом В'язовим — це не місто Щигри Курської губернії.

Сказка 1700 рокуТри покоління між двома повітами

Спорідненість названо в документі

  1. 1-ше покоління
    Аким Івановичколишній поміщик Баздирева
  2. 2-ше покоління
    ім’я не названесин або дочка Акима
  3. 3-ше покоління
    Тит Анпілоговонук · маєток у Щиграх

Рейтари й списоносці

Аким був не єдиним, хто пішов з Орла. Курські служилі сказки 1697 року називають ціле гніздо Анпілогових, що перейшли з Орловського й Кромського повітів до Курського. Багато хто з них служив уже не так, як їхні діди. Московське військо з 1630-х, а особливо в другій половині XVII століття перебудовували на європейський лад: дітей боярських записували до полків «нового строю» — рейтарських, списоносних, драгунських, — де навчали стройової справи й платили платню. Рейтари були важкою кіннотою з пістолетами й карабінами. Ігнат Гур'євич Анпілогов і 1719 року, шістдесяти одного року від роду, значився однодворцем «рейтарской службы».

Пізніше інша гілка Анфілогових збере старі папери про предків, щоб довести своє дворянство.

Для дослідниківДжерела, застереження та відкриті питання цього розділу

Джерело. Оригінал зберігається в паперах Розрядного приказу — московського відомства, що відало службою: РГАДА (Російський державний архів давніх актів), ф. 210, оп. 12, спр. 1888, арк. 1181–1182, справа «Сказки ливенцев о службе, семейном положении и поместьях» (Сказки лівенців про службу, сімейний стан і помістя). Картка джерела. S-LIVNY-1700

Що саме сказано. Село назване «Боздыревой» — так документ передає Баздирево. Помістям, за словами Акима, Косогов «силою завладел насильством… без дачи», тобто без законної передачі. Це свідчення самого потерпілого, а не рішення суду. Ім'я проміжного покоління — батька Тита — не назване; вставляти туди людину, що підходить за по батькові, не можна.

Пізніші сліди. У ревізії 1782 року в цих Щиграх трапляється Василь Дементійович Анпілогов; між ним і Титом майже століття, і назва місця допомагає шукати, але не заповнює поколінь. Вторинна публікація згадує й сказку 1697 року; висновки розділу спираються на прочитаний оригінал 1700 року. S-SHCHIGRY-1697 S-SHCHIGRY-REVISIONS

Курські Анпілогови 1697 року. Відкрита база служилих сказок називає дітей Гурія, нащадків орловських служилих Фоми, Никифора, Юхима та інших і окрему кромську лінію. Батько Івана Фомича служив по Орлу в рейтарах, батько Анікея Никифоровича — у списоносцях; Терентій Гур'євич датував перехід до Курського повіту 1691/92 роком. Зв'язок цих родин з Акимом не встановлено.