Єпископ Іконії, Новгородська Мінея 1097 року і руські носії церковного імені.
Амфілохій: із календаря в руську мову
Святий, від якого пішло ім'я, був сином адвоката. Амфілохій народився близько 340 року в Каппадокії — краї в центрі Малої Азії, на території нинішньої Туреччини. Батька теж звали Амфілохієм: він був ритором — учителем красномовства — і вів справи в суді.
Сестра батька була матір'ю Григорія Богослова, одного з найшанованіших проповідників Церкви, тож славетний Григорій доводився молодшому Амфілохію двоюрідним братом. Він листувався з обома, і з його листів цю родину знають досі.

Із суду — в аскети
Син пішов слідами батька: вивчився на правника й працював у Константинополі, новій столиці імперії. Але столична кар'єра його не втримала. Амфілохій залишив місто й обрав аскезу — життя в пості, молитві та бідності.
Близько 373–374 року колишнього юриста поставили єпископом Іконії — нинішньої Коньї. Тісна дружба пов'язала його з Василієм Великим, одним із головних богословів доби. Саме через Василія Амфілохій і опинився в самому осерді суперечки, що тоді розколювала Церкву.
Суперечка про Святого Духа
Християни IV століття сперечалися про найголовніше — про те, який Бог. На початку століття александрійський священник Арій навчав, що Син створений Отцем і тому нижчий за нього. Перший Вселенський собор у Нікеї 325 року це відкинув: Син рівний Отцеві. Але невдовзі те саме питання постало щодо Святого Духа. Одні вважали Духа лише службовою силою, творінням Бога. Інші, і передусім Василій, навчали, що Отець, Син і Дух рівні й це один Бог.
Сперечалися навіть про слова молитви. Василій славив Бога то «через Сина у Святому Дусі», то «із Сином і зі Святим Духом», і противники звинувачували його в новаціях. Амфілохій попросив друга пояснити, у чому тут сенс. Відповіддю стала книга «Про Святого Духа», яку Василій звернув безпосередньо до нього. А 376 року Амфілохій приймав в Іконії собор єпископів, і собор став на бік Василія.
Крапку поставив собор у Константинополі 381 року. Василій до нього не дожив, але Амфілохій був серед єпископів, і їхня сторона перемогла. До Символу віри — короткого викладу головного в християнській вірі — дописали, що Святий Дух «со Отцем и Сыном спокланяем и сславим», тобто шанується нарівні з ними. Ці слова й сьогодні звучать на кожній літургії.
Урок імператорові
Церковний історик V століття Феодорит зберіг про Амфілохія таку історію. Єпископ просив імператора Феодосія заборонити зібрання послідовників Арія, але той вважав цей захід надто жорстким. Тоді Амфілохій прийшов до палацу, вклонився імператорові — і ніби не помітив Аркадія, що стояв поруч, сина, якого батько нещодавно зробив своїм співправителем. Феодосій нагадав йому про сина. «Я віддав йому шану», — відповів єпископ. Імператор розгнівався: його спадкоємцеві не віддали належного.
Саме цього Амфілохій і домагався. Якщо государ не терпить, коли зневажають його сина, сказав він, то й Бог відкидає тих, хто принижує Його Сина. За словами Феодорита, невдовзі імператор заборонив зібрання аріан.
Інший історик того самого століття розповідає цю сцену про безіменного старого священника, тож, можливо, перед нами переказ. Але церковна пам'ять пов'язала її саме з Амфілохієм.
Амфілохій помер після 394 року. Церква згадує його 23 листопада.
Новгород, 1097 рік
Листопадова Службова Мінея — книга служб на кожен день місяця — зберегла службу Амфілохію в рукописі, завершеному в Новгороді 1097 року. Русь хрестилася лише трохи більше ніж за сто років до цього, а службу далекому грецькому єпископові вже читали слов'янською. Це один із найдавніших руських рукописів із точною датою. Для нашої історії найважливіше те, як у ньому написано ім'я: Амфілогій, з г замість х — те саме г, що звучить у прізвищах Анпілогов та Ампілогов.
У службі Амфілогія називають «божественным громом и трубой духовной», наставником вірних і противником єресей; далі просять про його невпинну молитву за всіх.
«Служебные минеи за сентябрь, октябрь и ноябрь» / вид. В. Ягич. СПб.: Типография Императорской Академии наук, 1886. С. 436; текст за новгородською Службовою Мінеєю 1097 року.
Фрагмент джерела; підсвічування рядка додала редакція.Книжники писали «Амфилогий», а жива мова пішла далі — до Ампілога та Анпілога.
Ім'я на Русі
Уже 1105 року літопис повідомляє, що єпископом до Володимира-Волинського, на захід Русі, поставили Амфілохія. У XV столітті це ім'я носив ігумен монастиря у Вологодському краї Амфілохій Глушицький.
Але частіше ім'я приходило не з літописів, а зі святців. Дитину зазвичай називали на честь святого, чия пам'ять припадала на дні народження чи хрещення.
Хлопчика, що народився 23 листопада — у день пам'яті Амфілохія, — нерідко так і називали: Амфілохієм, або, як частіше писали в метриках, Анфілохієм.
Наступний крок видно вже в мирських документах: спершу Анфілоф Селіванов, потім Тонкой Онфілогов — про них наступний розділ.
Для дослідниківДжерела, застереження та відкриті питання цього розділу
Амфілохій Іконійський. Батька й сина згадано в листах Григорія Богослова; Амфілохій Старший був сином Філтатія та Горгонії і братом Нонни, матері Григорія. Юридична освіта, робота в Константинополі, відхід до аскетичного життя та єпископство в Іконії приблизно з 373/374 року — за академічною довідкою; смерть датується часом після 394 року, пізні житія вважаються ненадійними. Відомості про життя та праці. S-ICONIUM-AMPHILOCHIUS S-ICONIUM-FAMILY-NAME S-ICONIUM-KONYA
Суперечка про Святого Духа. Про дві форми славослів'я, закиди в новаціях і прохання Амфілохія Василій розповідає в першому розділі трактату. Участь Амфілохія в Іконійському соборі 376 року та Константинопольському соборі 381 року — за академічними каталогами й дослідженнями. Цитата про Духа — за церковнослов'янським текстом Нікео-Царгородського Символу віри. S-ICONIUM-BASIL-SPIRIT S-ICONIUM-COUNCILS
Урок імператорові. Амфілохія називає Феодорит Кирський, «Церковна історія», V.16; Созомен, VII.6, розповідає ту саму сцену про безіменного літнього священника з невеликого міста. Що сцена сталася саме з Амфілохієм або прямо спричинила імператорський закон, джерела не доводять. S-ICONIUM-IMPERIAL-ANECDOTE
Новгородська Мінея. Служба святителеві з відмінковими формами «Амфилогий» читається в рукописі 1097 року; наукове видання — В. Ягич, «Служебные минеи за сентябрь, октябрь и ноябрь» («Службові мінеї за вересень, жовтень і листопад», 1886). Опис рукопису СПбІІ РАН (Санкт-Петербурзького інституту історії Російської академії наук). Перехід книжної форми в народні Ампілог та Анпілог пояснює В. А. Никонов; сам рукопис прямого переходу в прізвище не доводить. S-NAME-1097 S-NAME-NIKONOV
Інші носії імені. Звістка 1105 року — за Лаврентіївським літописом, списком 1377 року (сторінка рукопису). Амфілохій Глушицький — учень Діонісія Глушицького, ігумен Покровського Глушицького монастиря, помер 1452 року (стаття). S-NAME-1105 S-GLUSHITSKY
Ім'я за святцями. Требник пов'язує наречення імені з восьмим днем після народження. Наречення в день пам'яті 23 листопада видно в записах про народження в Києві (1803) і Самарі (1846): перший наведено за індексованою карткою FamilySearch, другий — за зображенням метричної книги. Хто і чому обирав ім'я в кожному випадку, записи не повідомляють. S-NAME-EIGHTH-DAY S-NAME-ROMANENKO-1803 S-NAME-FAMILYSEARCH-NOVEMBER