Онфілог
Дослівна транскрипція
За Стефанидою за Ивановою женою Юрлова с. Николское Свѣчино, а въ немъ церковь Никола чюдотворецъ: дв. боярской, во дв. попъ, а людей еѣ 2 дв., дв. пустъ; пашни въ полѣ 64 четьи, сѣна 100 коп. Къ тому жъ селу деревни: дер. Онфилогово: 4 дв.; пашни въ полѣ 30 четьи, сѣна 30 коп. Дер. Садыково: во дв. люди еѣ (2 челов.), а крестьянъ 1 дв.; пашни въ полѣ 21 четьи, сѣна 30 коп. Дер. Ишково: 2 дв.; пашни въ полѣ 23 четьи, сѣна 20 коп. Дер. Острогино: 1 дв.; пашни въ полѣ 19 четьи, сѣна 20 коп. Дер. Воронино: 3 дв.; пашни въ полѣ 31 четьи, сѣна 50 коп. Дер. Попово: 2 дв.; пашни въ одномъ полѣ 18 четьи, сѣна 10 коп., лѣсу пашенного заросли у села и у деревень во всѣхъ трехъ полѣхъ на 48 четьи. И всего село да 6 дер., а дворовъ въ нихъ 18, а людей 19 челов., дв. пустъ; пашни въ одномъ полѣ 206 четьи, а въ дву полѣхъ потому жъ, сѣна 260 коп., лѣсу пашенного во всѣхъ 3-хъ полѣхъ на 48 четьи.Імена, біографії та зміст
Імена: 45 · пояснень: 368
Тут розібрано не лише прочитання імен. Для кожної людини показано її роль, варіанти написання, родинні та володільницькі зв’язки, хронологію, географію, силу доказу й точну межу між фактом і гіпотезою.
Ім’я, людина і зміст назви — шарами доказів
Тут короткий висновок відокремлено від пояснення. Кожен блок показує не лише можливе тлумачення, а й документальну підставу, конкурентну версію та межу, за якою починалася б недоведена біографія.
- 01 · Ім'я, яке справді приховане в назві
Онфілог — не умовна позначка, а особове чоловіче ім'я
Форма Онфілогово граматично означає «Онфілогове селище» — місце, пов'язане з людиною на ім'я Онфілог. Основа імені збереглася майже без скорочення, тому ім'я відновлюється впевнено. Не відновлюються автоматично його по батькові, рід і становище: той самий тип назви міг виникнути від двору селянина-першопоселенця, від старости або від давнішого землевласника.
- 02 · Як ім'я могло звучати в церкві та в побуті
Імовірне хрестильне ім'я — Амфілохій; документальна побутова форма — Онфілог
Рідкісне грецьке ім'я пристосовувалося до руської мови й записувалося як Амфілох, Амфіл, Амфілог, Анфілог, Анпілог, Онфілог і Анфілоф. Ці форми утворюють коло обов'язкового пошуку, але не завжди позначають одне й те саме канонічне ім'я: ономасти застерігають від змішування похідних від Амфілохія, Амфіла, Ампелія та Амплія. Тому картка не підміняє засвідченого Онфілога книжнішим Амфілохієм.
- 03 · Ким він був
Селянська версія найнаочніша, але власницька залишається рівноправною
Чотири двори 1539/1540 року показують уже сформоване село. Воно могло вирости навколо давнішого Онфілогового двору чи починку; рязанський селянин Анфілог потрібної доби доводить життєздатність такого сценарію. Але відомий і поміщик Анпілог, а присвійна форма -ово однаково пасує володінню служилої людини. Без ранньої грамоти обирати стан лише за граматикою не можна.
- 04 · Найкращий знайдений персональний слід
Тонкой Онфілогов виводить до реального старшого Онфілога попереднього покоління
У 1536/1537 році Тонкой уже мав власний неорний двір у монастирському Прилуку Углицького повіту. Його друге іменування найімовірніше означає «син або людина Онфілога», тому за рядком стоїть ще один, старший чоловік потрібного часу. Збігаються рідкісна основа імені та покоління; поки що не збіглася географія володіння. До знахідки перехідного акта це найсильніший кандидат, а не встановлений засновник тверського села.
- 05 · Навіщо потрібна друга назва
Белоглазово може зберігати пам'ять про іншу людину — або прізвисько того самого Онфілога
Після 1634/1635 року джерело називає місце «Анфилогово, Белоглазово тож» [«Анфілогово, воно ж Белоглазово»]. Белоглаз — реальне мирське прізвисько доби, а Белоглазово побудоване за тією самою присвійною моделлю. Можливо, нова назва з'явилася від пізнішого мешканця чи тримача Белоглаза; можливо, Онфілог і Белоглаз були ім'ям і прізвиськом однієї людини. Формула «тож» доводить єдність місця, але не тотожність двох епонімів.
- 06 · Межа доказу
Засновника за ім'ям відновлено; його біографічну особу ще не ототожнено
Для остаточної відповіді потрібен не ще один рядок з однойменцем, а сполучний документ: Онфілог при Нікольському Свечині, передача його двору чи землі Юрловим, сусідство з Вороніним і Садиковим або формула «жил здесь Онфилог» [«жив тут Онфілог»]. Поки що доведено ім'я, приблизне покоління та механізм назви; кандидатів упорядковано за вагою, але жодному не приписано чужої біографії.
Головні імена, їхня будова та значення для пошуку
Статус під ім’ям показує силу висновку. «Кандидат» означає напрям пошуку, а не встановленого засновника; «паралель» пояснює епоху і спосіб іменування, але не переносить чужу людину до Тверського повіту.
- ЕпонімОнфілогвідновлено з високою впевненістю
Саме його ім'я зберегла назва Онфілогово: Онфілог- + присвійне -ов- + закінчення -о, тобто «селище, місце або двір Онфілога». Це побутова давньоруська форма; найімовірніше хрестильне ім'я — Амфілохій, але змішування форм Амфіл, Амфілох, Анфілог, Анпілог і Онфілог не дозволяє поставити між ними беззастережний знак рівності. Він жив раніше за опис 1539/1540 року, ймовірно у XV — на початку XVI століття. Найімовірніше це першопоселенець або господар двору, але джерело не повідомляє ні по батькові, ні стану, ні заняття.
- Форма імені
- Онфілог — відновлена з топоніма побутова форма; у документах треба перевіряти також Анфілог, Анпілог, Амфілог, Анфілоф і близькі написання.
- Буквальний зміст
- Онфілог-ов-о — «місце, двір або селище Онфілога». Суфікс -ов- виражає належність людині, а не якість місцевості.
- Час і роль
- Назву місця вже записано в 1539/1540 році, отже епонім жив раніше — найімовірніше у XV або на самому початку XVI століття. Це міг бути селянин-першопоселенець, власник двору або давніший землевласник.
- Межа знання
- Ми впевнено відновлюємо особове ім'я, але поки що не знаємо по батькові, родини, стану й не можемо ототожнити його з жодною знайденою людиною.
- Зміст другої назвиБелоглаз — другий епонім або прізвисько Онфілогадві версії, тотожність не доведено
Формула XVII століття «Анфилогово, Белоглазово тож» означає, що одне місце мало дві назви. Белоглазово розбирається як «місце Белоглаза»; прізвисько Белоглаз справді існувало в потрібну добу. Можливі два сценарії: нова назва виникла пізніше від іншої людини, або Онфілог мав мирське прізвисько Белоглаз. Конкретної людини «Онфілога Белоглаза» поки не знайдено, а слово «тож» саме по собі не обирає між версіями.
- Форма
- Белоглаз — мирське прізвисько; Белоглазово — присвійна назва того самого типу, що й Онфілогово.
- Джерело
- Після 1634/1635 року місце записано як «пустошь Анфилогово, Белоглазово тож» [«пустка Анфілогово, вона ж Белоглазово»]. Слово «тож» поєднує дві назви одного об'єкта.
- Дві версії
- Або назва змінилася після появи нового мешканця Белоглаза, або одна людина мала хрестильне/побутове ім'я Онфілог і прізвисько Белоглаз.
- Що розв'яже питання
- Потрібен рядок із двочастинним іменуванням людини або проміжні переписи, які покажуть, коли вперше з'явилася назва Белоглазово.
- Не засновникиСтефаніда та Іван Юрловвласницький зв'язок доведено
Стефаніда тримала Нікольське Свечино та Онфілогово в 1539/1540 і 1551–1554 роках; Івана названо через формулу «Иванова жена Юрлова» [«Іванова дружина Юрлова»]. Вони належать до пізнішої історії володіння, а назва села вже існувала. Під час повторного дозору Стефаніда «писма не давала» [«грамот не подала»]: підстава права залишилася неперевіреною. Грамоти могли містити попередній ланцюжок власників; один із можливих, але не доведених сценаріїв їх втрати — велика тверська пожежа 1537 року, що знищила приватні акти в соборному сховищі.
- Як названі
- Стефаніда — особове ім'я власниці; «Иванова жена Юрлова» означає дружину Івана з роду Юрлових, а не жінку на прізвище Іванова.
- Дати
- Володіння підтверджено двома описами: 1539/1540 і 1551–1554 роки. У другому писарі відзначили відсутність пред'явлених грамот.
- Чому важливі
- Не давши імені селу, подружжя могло успадкувати разом із маєтком старші акти, де була записана передача від попереднього власника або засновника.
- Що не доведено
- Не встановлено, ким саме був Іван Юрлов; провідна версія про Івана Тимофійовича Юрлова-Плещеєва залишається гіпотезою.
- Зміст назви СвечиноАндрій Свеча та рід Свечинихтверська лінія реальна, зв'язок із селом не доведено
Родовідна лінія виводить Свечиних від тверського боярина Андрія Костянтиновича на прізвисько Свеча, який жив у XV столітті. Його нащадки Матвій Федорович і Петро Матвійович задокументовані як новоторзькі й тверські служилі люди XVI століття. Тому Свечино могло означати «селище Свечі або Свечина» і зберігати ім'я колишнього власника центру. Але жодна знайдена грамота поки що не пов'язує Свечиних із Нікольським Свечиним, тому це нова адреса пошуку, а не встановлений родовід маєтку.
- Іменний ланцюжок
- Свеча — особисте прізвисько Андрія Костянтиновича; Свечин — родове іменування нащадка; Свечино — можлива назва володіння цієї людини або роду.
- Покоління
- Андрій Свеча належить до XV століття; Матвій Федорович і Петро Матвійович Свечини — до XVI століття й тверського служилого середовища.
- Чому це важливо
- Нікольське Свечино було центром комплексу, до якого входило Онфілогово. Історія назви центру може вивести до втрачених грамот усього володіння.
- Межа
- Співзвучності й місцевої служби роду недостатньо: поки що немає акта, де Свечин володіє саме Нікольським Свечиним.
- КандидатСтарший Онфілог, від якого названо Тонкогонайсильніший кандидат, тотожність не доведено
У 1536/1537 році в селі Прилук записано монастирського селянина Тонкого Онфілогова. Така форма зазвичай означає сина або людину Онфілога й виводить нас до реального Онфілога попереднього покоління. Збігаються рідкісне ім'я та час; бракує документа, який пов'язує цю родину з Нікольським Свечиним.
- Як читається
- Тонкой — особове ім'я або прізвисько; Онфілогов — патронімічне іменування, найімовірніше «син/нащадок Онфілога».
- Дата й місце
- 1536/1537 рік, монастирське село Прилук на Волзі в Углицькому повіті — лише за кілька років до першого запису тверського Онфілогова.
- Сила збігу
- Рідкісна точна основа імені та правильне покоління роблять неназваного батька Тонкого найсильнішим знайденим персональним кандидатом.
- Слабке місце
- Між Прилуком і Нікольським Свечиним поки що немає земельного, родинного чи міграційного документа; саме ім'я не доводить тотожності.
- ПаралельАнфілоф Селівановреальна людина потрібного покоління
Близько 1495–1497 років його особисто названо серед присутніх на земельному суді ярославського тіуна. Це найраніший знайдений прямий носій близької форми імені. Але Ярославський повіт і відсутність зв'язку з Твер'ю не дозволяють назвати його нашим Онфілогом.
- Форма
- Анфілоф — документальна розмовна форма того самого широкого іменного гнізда, але не автоматичний орфографічний дублікат Онфілога.
- Дата й середовище
- Близько 1495–1497 років, Ярославський повіт; був присутній на земельному суді тіуна.
- Що доводить
- Таке ім'я справді носила доросла людина саме в тому поколінні, яке могло дати назву селу до 1539 року.
- Чому не засновник
- Немає тверської географії, Нікольського Свечина, Юрлових чи переходу землі; це хронологічна та іменна паралель.
- Кашинський слідАнфілоф — батько Пешка Лодигінановий регіональний кандидат, тотожність не доведено
Близько 1499–1505 років кашинська купча називає «Пешка Анфилофова сына Лодыгина» [«Пешка Анфілофового сина Лодигіна»] — послуха, що власноруч підписався. Пізніше Пешок сам писав земельну купчу й знову виступав послухом у 1515/1516 році. Його патронім засвідчує реального Анфілофа попереднього покоління всередині тверського історико-географічного світу. Але Кашинський повіт не є Тверським, а акта про перехід цієї людини до Нікольського Свечина поки що немає.
- Повна формула
- Пешок — особове ім'я або прізвисько; Анфілофов син — пряма вказівка на батька Анфілофа; Лодигін — родове іменування.
- Час
- Пешок діяв приблизно з 1499–1505 до 1515/1516 року. Його батько належить до XV століття — покоління, у якому міг виникнути топонім Онфілогово.
- Географія
- Село Краснікова, Жабенський стан Кашинського повіту. Це Тверська земля в широкому історичному сенсі, але приблизно інший повіт і інший власницький комплекс.
- Сила сліду
- Три дії Пешка виключають випадкову OCR-помилку; патронім надійно доводить Анфілофа. Не доведено переїзду, володіння Онфілоговим і зв'язку з Юрловими.
- Рязанський слідАнфілог — батько Антипи Феодотьєвськогорання служила паралель, не тверський кандидат
Роз'їзна грамота 1483–1503 років називає Антипу Анфілогова сина Феодотьєвського першим серед чотирьох мужів рязанського князя Федора Васильовича під час встановлення межі бортних земель Петровичів і Ярустова. Ці поселення збереглися, а сусіднє Федотьєво лежить приблизно за дев'ять кілометрів від обох. Тому «Феодотьевской» з високою ймовірністю означає людину з Феодотьєва й уперше локалізує родину Анфілога в конкретному середньоокському вузлі. Зв'язок із Твер'ю чи пізнішим Орлом поки що не доведено.
- Розбір імені
- Антипа — особове ім'я; Анфілогов син — прямий патронім від батька Анфілога; Феодотьєвський, найімовірніше, територіальне іменування від сусіднього з межею Федотьєва.
- Точна географія
- Між сучасними центрами Петровичів і Ярустова близько 5 км; Федотьєво розташоване за 9,29 км від Петровичів і 8,80 км від Ярустова. Точну лінію межі XV століття не відновлено.
- Дата й роль
- 1483–1503 роки; перший серед чотирьох князівських мужів під час роз'їзду земель князівських бортників Петровичів і монастирських бортників Ярустова.
- Що доводить
- Ім'я Анфілог побутувало вже в XV столітті й траплялося в родині людини з князівського служилого середовища, а не лише серед селян.
- Чому не засновник
- Немає Тверського повіту, Нікольського Свечина, Юрлових чи ланцюжка передачі землі; збіглися лише ім'я та покоління.
- Рязанський служилий слідАнтипа Анфілогов син Феодотьєвськийпрямо названий син Анфілога XV століття
Антипа — не варіант імені Анфілог, а самостійна людина: дорослий учасник межового роз'їзду й людина рязанського князя. Його формула особливо цінна тим, що зберігає одразу два покоління: самого Антипу та його батька Анфілога. Так документ показує, як рідкісне особове ім'я перетворювалося на живий патронім «Анфилогов сын» [«Анфілогів син»] ще до першого запису Онфілогова.
- Кого названо
- Антипа — особове ім'я учасника; Анфілогов син — по батькові від батька Анфілога; Феодотьєвський з високою ймовірністю вказує на сусіднє з межею село Федотьєво.
- Роль
- Між 1483 і 1503 роками поставлений першим серед чотирьох мужів князя Федора Васильовича Рязанського під час офіційного роз'їзду бортних земель.
- Генеалогічний зміст
- Патронім надійно доводить окремого батька на ім'я Анфілог, який належав до ранішого покоління XV століття; для батька також створено самостійний профіль.
- Мікрорегіон
- Петровичі, Ярустово й Федотьєво утворюють компактний середньоокський вузол. Це адреса для перевірки писцових книг Старорязанського стану й нащадків Антипи, але ще не маршрут до Орла.
- Межа
- Документ стосується Рязанської землі й не пов'язує родину з Нікольським Свечиним, Юрловими чи Тверським повітом.
- Північний власницький слідАнфілофій Іванов синтримач землі, прямо названий у купчій
У купчій серпня 1516 року Максим Нестеров пояснює, що чверть села Титовської раніше купив в Анфілофія Іванова сина. Це не випадковий свідок, а людина, яка до складання збереженого акта розпоряджалася часткою поселення й могла її відчужувати. Повна форма Анфілофій особливо важлива для історії імені, але північний акт не дає переходу до тверського Онфілогова.
- Розбір імені
- Анфілофій — особове ім'я; Іванов син — пряме по батькові, тобто син Івана. Форма «у Анфилофья» є відмінковою формою того самого імені.
- Що зробив
- Був попереднім тримачем чверті села Титовської й продав її Максимові Нестерову раніше серпня 1516 року.
- Чому важливий
- Доводить власницьке середовище рідкісного імені: його носій міг не лише жити при поселенні, а й брати участь у передачі земельного права.
- Межа
- Титовська належить до північноруського комплексу Антонієво-Сійського монастиря; зв'язку з Тверським повітом, Юрловими чи Свечиним немає.
- Північний актовий слідАнфілоф Моїсеєв синпрямо названий послух; окрема від Анфілофія людина
У тій самій купчій 1516 року названо ще одного носія близької форми імені — Анфілофа Моїсеєва сина. Він виступив послухом, тобто засвідчував угоду, тоді як Анфілофій Іванов син був попереднім власником землі. Різні по батькові, різні місця у формулярі та різні юридичні ролі виключають злиття цих двох людей.
- Розбір імені
- Анфілоф — особове ім'я; Моїсеєв (у старому записі також Мосеєв) син — по батькові від Мойсея.
- Роль
- Послух земельної купчої серпня 1516 року; його присутність надавала угоді свідчої сили.
- Чому два профілі
- Анфілофа Моїсеєва та Анфілофія Іванова названо в одному акті, але вони мають різних батьків і різні ролі. Це дві історичні особи, а не варіанти одного рядка.
- Значення для імені
- Одночасна згадка двох тезок показує, що ім'я було рідкісним, але не унікальним; самої співзвучності недостатньо для ототожнення з епонімом Онфілогова.
- Соціальна паралельАнфілог Іванов син Констянтиноваселянський сценарій підтверджено
Рязанська грамота 1530-х років прямо називає його великокнязівським селянином. Він доводить, що Анфілог було живим чоловічим ім'ям селянина тієї доби, а отже село справді міг назвати за собою першопоселенець. З Твер'ю ця людина не пов'язана.
- Повна формула
- Анфілог — особове ім'я; Іванов син — по батькові; Констянтинов — родове або вторинне патронімічне іменування.
- Статус
- Великокнязівський селянин, залучений до государевого обшуку в земельній суперечці в Рязанському повіті в 1530-х роках.
- Що змінює
- Знахідка виключає припущення, ніби рідкісне ім'я належало лише боярам або книжній традиції: його носив реальний селянин.
- Межа
- Людина жила в іншому повіті й не пов'язана з жодним власником чи сусідом тверського Онфілогова.
- Контроль читанняОнфім Негодяй Ушаков синблизьке звучання, але інше ім'я
Іменний покажчик актів Троїцького Калязинського монастиря називає реального Онфіма XVI століття. Його тричастинне іменування складається з особового імені Онфім, мирського прізвиська Негодяй [«Негідник»] і патроніма Ушаков син. Онфіма не можна скороченням чи здогадом перетворити на Онфілога: це окреме іменне гніздо. На с. 134 того самого видання трапляється село Онфімова — добрий контрольний приклад того, як ім'я людини ставало назвою місця, але не слід нашого Онфілогова.
- Склад імені
- Онфім — особове ім'я; Негодяй — мирське прізвисько; Ушаков син — патронім від Ушака.
- Головна відмінність
- Онфім належить до форми Анфім; Онфілог/Анфілог — інше ім'я. Збіг початку слова особливо небезпечний при OCR і читанні скоропису.
- Топонімічний контроль
- Село Онфімова буквально показує той самий механізм: ім'я Онфім + присвійний суфікс -ов-.
- Межа
- Ні людина, ні село Онфімова не пов'язані з Нікольським Свечиним; вони потрібні для перевірки читання, а не для нової атрибуції.
- Контрольний прикладКонюх Мітусмеханізм назви доведено буквально
Та сама рязанська грамота пояснює: селище зветься Мітусовим, «потому, что жил на том селище конюх Митус» [«тому що жив на тому селищі конюх Мітус»]. Це зразок утраченого рядка, який ми шукаємо для Онфілогова: ім'я, заняття й пряма причина назви в одному свідченні. Сам Мітус до Твері стосунку не має.
- Хто він
- Мітус — конюх, що жив на старому селищі; документ зберігає і ім'я, і заняття.
- Пряма формула
- Свідки не просто тлумачать слово, а пояснюють причинність: місце називається Мітусовим тому, що там жив Мітус.
- Навіщо в картці
- Це точна модель доказу, якого поки що бракує для Онфілогова: ім'я + проживання чи заснування + походження назви.
- Обмеження
- Приклад стосується Рязанського повіту й нічого не повідомляє про особу тверського Онфілога.
- Не засновникМікіта Старковпізнішого тримача доведено
Після 1634/1635 року за ним записано вже «пустошь Анфилогово, Белоглазово тож» [«пустка Анфілогово, вона ж Белоглазово»]. Він важливий для безперервності історії місця й сучасної локалізації, але з'явився в документах щонайменше через 95 років після першої звістки про село.
- Джерело
- В описі після 1634/1635 року статтю озаглавлено як помістя Мікіти Старкова, і вона називає «пустошь Анфилогово, Белоглазово тож».
- Що зберігає
- Запис поєднує стару форму Анфілогово з другою назвою Белоглазово й показує, що до XVII століття село запустіло.
- Чому важливий
- Повна стаття може назвати попереднього власника, підставу надання, грамоту або межових сусідів — тобто дати крок назад по власницькому ланцюжку.
- Чому не засновник
- Мікіта з'являється як тримач щонайменше через 95 років після фіксації вже наявної назви.
- Власницький містІван Андрійович Голіцинвласника й продавця села доведено актом 1655 року
У відказній книзі 21 серпня 1655 року серед поселень, проданих князем Іваном Андрійовичем Голіциним князю Григорію Семеновичу Куракіну, буквально названо «деревня Белоглазова на реке на Ржати» [«село Белоглазова на річці Ржаті»]. Це перший запис із точною річкою та найсильніше підтвердження сучасної точки на мапі. Він також показує, що колишня пустка між 1634/1635 і 1655 роками знову стала селом. Голіцин з'явився через 115 років після першої звістки про Онфілогово й не міг бути епонімом.
- Склад імені
- Іван — особове ім'я; Андрійович — по батькові, син Андрія; Голіцин — князівське родове ім'я. В акті він виступає продавцем земельного комплексу.
- Точна формула
- «Деревня Белоглазова на реке на Ржати» — пряме поєднання назви й гідроніма. Сучасне Белоглазово розташоване на тій самій річці.
- Хронологія
- Після 1634/1635 року — пустка Анфілогово/Белоглазово у Мікіти Старкова; 21 серпня 1655 року — село Белоглазова в проданому Голіциним комплексі; 1677 рік — вотчина Куракіна.
- Важливе застереження
- У тому самому акті окремо названо ще одну пустку Белоглазова. Наш об'єкт — саме жиле село на Ржаті; однойменну пустку не можна приєднувати до цього ланцюжка.
Що вже можна розповісти про Онфілога
Нижче не словникова довідка, а ланцюжок доказів: що повідомляє сама назва, яким могло бути хрестильне ім’я, кого знайдено в документах потрібного покоління і де закінчується встановлений факт.
- Головний висновок на сьогодні
- Село справді зберігає пам'ять про чоловіка на ім'я Онфілог, який жив до 1539/1540 року. Його ім'я виводиться з форми Онфілогово з високою впевненістю; його стан і біографія — ні. Тепер знайдено два незалежні персональні сліди потрібної епохи. Найраніший прямий носій близької форми імені — Анфілоф Селіванов, особисто названий близько 1495—1497 років серед шести чоловіків на земельному суді ярославського тіуна. Найближча до топоніма патронімічна паралель — Тонкой Онфілогов із Прилука в 1536/1537 році: його іменування зберігає ім'я батька чи старшої людини Онфілога попереднього покоління. Анфілоф сильніший як прямо названа людина відповідного часу; углицький Онфілог — як точний збіг основи Онфілог-. Але жоден документ поки не пов'язує їх із Нікольським Свечиним і тверським селом. Тому ім'я та коло кандидатів установлено, а особу засновника ще не доведено.
- Що відомо про саму людину
- У живому мовленні його звали Онфілог або дуже близькою формою; він жив раніше за першу збережену писцеву статтю; його ім'я виявилося достатньо важливим для місцевої пам'яті, щоб закріпитися за поселенням. Невідомі по батькові, родове ім'я, вік, походження та юридичне ставлення до землі. Навіть стать людини виводиться не із закінчення -ово, а з чоловічої особової основи Онфілог, засвідченої паралельними іменуваннями епохи.
- Як знайдено ім'я
- Власника чи мешканця з таким ім'ям стаття не називає. Ім'я відновлюється з самого ойконіма: Онфілог-ово — поселення, яке сучасники пов'язували з людиною на ім'я Онфілог. Тому існування епоніма — висновок із форми назви, а не буквальна цитата про нього.
- Значення назви
- Суфікс -ов- тут присвійний. Для людей XVI століття назва означала «Онфілогове поселення», «місце Онфілога» або «село, пов'язане з Онфілогом». Вона не означає грецьку «засідку»: це значення можливого церковного першообразу імені, а не зміст російської назви села.
- Розбір за частинами
- Назва ділиться на три частини: Онфілог- — основа особового чоловічого імені; -ов- — давній присвійний показник зі значенням «належний, пов'язаний з»; -о — закінчення середнього роду у формі назви поселення. Виходить не абстрактне слово, а коротка формула пам'яті: «Онфілогове [місце, поселення, володіння]». Особова основа збереглася майже повністю, тому ім'я відновлюється впевненіше, ніж суспільне становище його носія.
- Форма імені
- Найнадійніше відновлюється побутова форма Онфілог. Анфілог, Анпілог, Ампілог і Амфілог — реальні староруські варіанти з коливанням початкових звуків. Церковне Амфілохій найімовірніше, але форми могли змішуватися також з іменами Амфіл, Ампелій та Амплій, тому знак рівності ставити не можна.
- Хрещене й повсякденне ім'я
- Людину могли записати в церковному календарі як Амфілохія, але в родині, селі й діловому мовленні звати значно коротше — Амфіл, Амфілох, Анфілог чи Онфілог. М. О. Петровський прямо наводить Амфіл і Амфілох як розмовні форми Амфілохія; В. А. Никонов застерігає, що в реальному мовленні близькі рідкісні імена змішувалися. Тому «Онфілог» слід вважати самостійною документально можливою побутовою формою, а «Амфілохій» — найімовірнішою реконструкцією хрещеного імені, не встановленою прямим записом.
- Найраніший прямий носій імені: Анфілоф Селіванов
- У правій грамоті близько 1495—1497 років після розгляду спору про сіножать Крестці біля річки Которосль перелічено шістьох чоловіків, присутніх на суді ярославського тіуна: «А на суде были Гордин соцкой, да Григорей Ярцев, да Мита Галасьев, да Лука Максимов, да Клим Давыдов, да Анфилоф Селиванов» [«А на суді були Гордін соцький, та Григорій Ярцев, та Міта Галасьєв, та Лука Максимов, та Клим Давидов, та Анфілоф Селіванов»]. Це перший знайдений прямий запис живої людини з рідкісною формою імені в поколінні, коли тверське Онфілогово вже могло складатися. Джерело не називає Анфілофа власником, селянином чи свідком у вузькому юридичному сенсі: надійно відома лише його присутність на суді. Він належить до Ярославського, а не Тверського повіту, тому стає раннім кандидатом для перевірки, але не встановленим засновником.
- Новий тверський регіональний кандидат: батько Пешка Лодигіна
- У кашинській купчій близько 1499—1505 років буквально названо «Пешок Анфилофов сын Лодыгина» [«Пешок, Анфілофів син Лодигіна»]. Пешок виступав послухом (свідком) і приклав руку; близько 1505—1510 років сам писав іншу купчу, а в 1515/1516 році знову був послухом. Його по батькові засвідчує реального Анфілофа попереднього покоління, найімовірніше, що жив у XV столітті. Жабенський стан Кашинського повіту належить до тверського історико-географічного світу, тому цей слід ближчий до шуканого середовища, ніж рязанські аналоги. Але документи Пешка стосуються кашинських земель і Троїцького Калязиного монастиря; у них немає Нікольського Свечина, Юрлових і Онфілогова. Старший Анфілоф Лодигін — новий регіональний кандидат, а не доведений засновник.
- Найближча патронімічна паралель: Тонкой Онфілогов
- У копійній книзі за 1536/1537 рік — лише за три роки до опису нашого села — після заголовка «Село Прилук на реке на Волге» [«Село Прилук на річці на Волзі»] серед неорних дворів буквально записано: «в. Тонкой Онфилогов». Скорочення «в.» означає «во дворе» (у дворі). Рубрика стосується селян вотчини Троїце-Сергієвого монастиря, тому Тонкой був монастирським селянином неорного двору, а не поміщиком. Для першої половини XVI століття форма Онфілогов передусім присвійно-патронімічна: Тонкой — Онфілогів син або людина Онфілога. Запис тим самим засвідчує не лише Тонкого, а й реального Онфілога попереднього покоління.
- Чи може батько Тонкого бути нашим Онфілогом
- За часом — так: батько дорослого монастирського селянина, записаного в 1536/1537 році, міг жити за кілька десятиліть до першої фіксації тверського села. За ім'ям збіг точний і рідкісний. Між Прилуком і Нікольським Свечиним близько 208 км, але тепер установлено, що прилуцькі селяни й рибалки в XV столітті документовано проходили через Тверське князівство. Це знімає уявлення про повністю роз'єднані світи, однак не називає самого Онфілога на тверській землі. Тому батько чи старша людина Тонкого — найсильніший кандидат за формою імені, але не оголошений засновник.
- Задокументований шлях із Прилука через Твер
- Жалувана грамота тверського великого князя Михайла Борисовича 1461—1466 років дозволяла суднам, рибалкам і селянам Присецького та Прилуцького володінь Троїце-Сергієвого монастиря безмитно проходити через Тверське князівство до Шексни. Інша грамота наказувала кашинським митникам пропустити два троїцькі судна до села Прилук і назад із хлібом. Отже, люди саме тієї громади, де пізніше записано Тонкого Онфілогова, справді користувалися тверським коридором у поколінні його гаданого батька. Поки що це маршрут громади, а не персональний запис Онфілога.
- Новий тверський слід: «Анфилов починок»
- В офіційному рукописному описі РГАДА знайдено буквальну назву «Анфилов починок» [«Анфілів починок»]. Вона стоїть у статті № 197 про помістя князя Олександра Горбатого серед земель Микулинського стану Тверського повіту. Архівна адреса джерела, до якого складено опис, — РГАДА, ф. 1209, оп. 1, ч. 2, спр. 16081; запис видно на цифровому знімку опису 94, кадр 0123. Присвійна форма «Анфилов» засвідчує ще одного місцевого епоніма Анфіла — людину, на чиє ім'я було названо починок. Це перший знайдений паралельний топонім потрібного іменного типу в межах Тверського повіту, а не в далекому Орлі чи Угличі. Попереднє читання сусіднього «Перевитина» після збільшення знято: короткий скорописний опис не дозволяє впевнено назвати цей пункт.
- Чому Анфілів починок ще не наше Онфілогово
- Опис відносить статтю до Микулинського стану, тоді як Нікольське Свечино й Онфілогово в XVI столітті лежали у волості Хорвач; наукова карта показує їх по різні боки адміністративної межі. У статті князя Олександра Горбатого поки не встановлено сталих сусідів нашого володіння — Садикова, Ішкова, Острогіна, Вороніна й Попова. Навіть однакове рідкісне ім'я не перетворює два поселення на одне: «починок» міг незалежно отримати назву від іншого Анфіла. Тому цей Анфіл — новий тверський географічний слід і паралель місцевої моделі назв, але не оголошений засновник села Стефаніди.
- Що має довести тотожність кандидата
- Потрібен принаймні один сполучний запис: Тонкой Онфілогов або його батько в Тверському повіті; їхня земля біля Нікольського Свечина, Вороніна чи волості Хорвач; перехід цього володіння до Юрлових; або стара грамота, де Онфілогово назване починком чи землею Онфілога. Без такого містка збіг рідкісного імені й правильного покоління залишається сильним, але непрямим аргументом.
Микита Старков
Микита Старков — перша знайдена на ім'я людина, якій після Стефаніди належало саме Анфілогово. Це не гаданий персонаж, відновлений із топоніма, а буквальне ім'я власника в офіційному архівному описі. Стаття стоїть у розділі порожніх земель Юр'ївського стану і тому належить до того самого адміністративного району, що й запис 1539/1540 року.
Верига Булбін
Верига Булбін тримає географічний ключ до всієї знахідки. Його стаття повторює одразу три назви із запису 1539/1540 року: Нікольське Свечино, Садиково та Ішково. Завдяки цьому Микиту Старкова з Анфілоговом можна впевнено помістити не серед випадкових однойменних поселень, а всередину комплексу Стефаніди, що розпався.
Семен Юрлов
Семен Юрлов показує, що родинне іменування Юрлов і далі трапляється поруч із землею колишнього комплексу Стефаніди приблизно через століття. У його помісті перелічено Вороніно й Попово — два з шести сіл статті 1539/1540 року. Це реальна володільницька спадкоємність назви роду й території, але ще не доведений біологічний родовід.
Колишнє володіння Стефаніди розпалося
Анфілогово опинилося у Старкова; Нікольське Свечино, Садиково й Ішково — у Булбіна; Вороніно й Попово — в Юрлова. Усі вони вже названі пустками. Це підтверджує продовження історії саме нашого поселення, але жодного з трьох пізніших держателів не можна називати засновником.
- Головна людина цієї знахідкиОнфілоглюдина, на чиє ім'я назване село
Форми імені: Анфіл (окрема коротка форма) · Анфілог · Анпілог · Ампілог · Амфілог · Амфілохій (ймовірна церковна форма) · дер. Онфилогово
Прямо в книзі не названий: побутове ім'я Онфілог відновлюється з назви села. Ойконім на -ово позначає поселення, пов'язане з носієм імені; це міг бути перший поселенець-селянин, староста чи власник. Він жив раніше за опис 1539/1540 року, ймовірно у XV — на початку XVI століття. Повна церковна форма Амфілохій імовірна, але через змішування близьких імен Амфіл, Ампелій і Амплій не абсолютно доведена. Оригінал на арк. 183 зв.—184 не називає мешканців чотирьох дворів. Спорідненості з орловськими Анфілоговими не встановлено.
- Стефаніда Юрловавласниця села з селами на момент опису
Форми імені: Стефаніда Іванова жена Юрлова · Стефаніда, дружина Івана Юрлова
власниця помістя
Дружина Івана Юрлова; вдівство джерелом не вказане. Її по батькові та дівоче прізвище не названі: «Иванова жена» — вказівка на чоловіка, а не патронім. Тримає село Нікольське Свечино з церквою Миколи Чудотворця і шістьма селами, з яких Онфілогово назване першим: 4 двори, 30 четвертей ріллі в полі, 30 копиць сіна.
- Микита Старковпізніший власник пустки Анфілогово, Белоглазово тож
Форми імені: Никита Старков (сучасна форма імені) · поместье Микиты Старкова пустошь Анфилогово Белоглазово тож
В офіційному описі спр. 16081 після 1634/1635 року стаття № 272 Юр'ївського стану вперше називає конкретного пізнішого власника місця: Микиту Старкова. Його помістя включало пустку Анфілогово з другою назвою Белоглазово. Він не міг дати селу назву: Онфілогово вже існувало в 1539/1540 році, приблизно на століття раніше.
- Третяк Іванов син Старковвласник сусіднього помістя Старкових; імовірний тверський служилий чоловік зі списку 1585 року
Форми імені: Третяк Старков · Третьяка Старкова (форма в описі) · стаття № 271: помістя Третяка Старкова
Стаття № 271 офіційного опису спр. 16081 безпосередньо передує статті Микити Старкова про Анфілогово. Служилий список Твері 1585 року дає повну форму імені: Третяк Іванов син Старков. Тотожність дуже ймовірна за рідкісним ім'ям, родовим іменуванням, повітом і часом, але має бути підтверджена повним текстом статті.
- Верига Булбінтримач центру й трьох частин колишнього володіння Стефаніди
Форми імені: Вериги Булбина (форма в описі) · поместье Вериги Булбина пустоши Николское Свечино тож Садыково Ишково
Стаття № 276 того самого опису дає Веризі Булбіну пустки Нікольське Свечино, Садиково та Ішково. Три назви дослівно повторюють центр і два села володіння Стефаніди; це один із головних географічних ключів, що підтверджують тотожність знайденого Анфілогова.
- Семен Юрловпізніший Юрлов, який тримав Вороніно й Попово
Форми імені: Семена Юрлова (форма в описі) · поместье Семена Юрлова пустоши Стречино Воронино Попово Минифорово Тюрчилово Бельково Портаево
Стаття № 310 Юр'ївського стану називає помістя Семена Юрлова з пустками Вороніно й Попово — двома селами колишнього комплексу Стефаніди. Він є першим знайденим пізнішим Юрловим, безпосередньо пов'язаним із частиною цього володіння, проте його спорідненість з Іваном і Стефанідою поки не доведена.
- Іван Юрловчоловік власниці, названий у формулі володіння
Форми імені: Юрлов · Іванова жена Юрлова
Названий не окремою біографічною статтею, а всередині позначення Стефаніди: «Иванова жена Юрлова», тобто «дружина Івана Юрлова». Слово «вдова» відсутнє, але О. В. Матісон кваліфікує його як «Юрлов Иван (до 1539)» — попереднього власника, ніде не знайденого живим. Найкращий кандидат — Іван Тимофійович Юрлов-Плещеєв Більший: його перша безіменна дружина залишилася в Московській державі після втечі чоловіка, а сам він помер між останньою згадкою 30 січня 1529 року та розпорядженням його майном 1532 року. Це точно узгоджується зі становищем Стефаніди, однак перша дружина не названа Стефанідою і не пов'язана прямим актом із Нікольським Свечином. Іван Тимофійович Менший залишається другим кандидатом.
- Іван Тимофійович Юрлов-Плещеєв Великийнайімовірніший з відомих кандидатів на чоловіка Стефаніди
Форми імені: Іван Тимофійович Юрлов · Іван Юрлов Великий · Іван Тимофійович Плещеєв-Юрлов Старший · Іван Тимофійович Плещеєва Юрлов
Старший син Тимофія Михайловича Плещеєва-Юрла. Утік із Московської держави до Литви між 1508 і початком 1511 року. Його перша, не названа на ім'я дружина залишилася в Московській державі; у 1511—1512 роках Сигізмунд тричі просив Василя III дозволити їй виїхати, але її так і не відпустили. У Литві Іван одружився вдруге з Ганною Хребтович. Востаннє його знайдено живим 30 січня 1529 року, а в 1532 році Ганна вже розпоряджалася його майном. Ця біографія краще за біографії інших відомих Іванів Юрлових відповідає становищу Стефаніди, але прямого документа «Стефанида — первая жена Ивана Большого» [«Стефаніда — перша дружина Івана Великого»] немає.
- Іван Тимофійович Юрлов-Плещеєв Меншийкандидат на чоловіка Стефаніди та углицька ланка
Форми імені: Іван Юрлов Менший · Іван Тимофійович Юрлов-Плещеєв Молодший · Іван Менший Кудрявий
До 14 лютого 1521 року продав князю Дмитру Івановичу Жилці село Інково з селами в Углицькому повіті. У тому самому повіті в 1536/1537 році записано Тонкого Онфілогова. Дружину Івана Меншого та його зв'язок із Нікольським Свечином не встановлено, тому це кандидат, а не ототожнений чоловік Стефаніди.
- Онфілог — батько або старша людина Тонкогоуглицький Онфілог попереднього покоління; найближчий персональний кандидат на тверського епоніма
Форми імені: Онфілог, батько Тонкого · углицький Онфілог · Анфілог · Тонкой Онфілогов · Онфілог · батько Тонкого Онфілогова
Сама людина не названа окремим рядком: її ім'я відновлюється із залежного іменування Тонкого Онфілогова. Найімовірніше, це батько Тонкого і чоловік покоління межі XV—XVI століть. За іменем і часом він підходить до тверського епоніма краще за інших кандидатів, але географічний зв'язок відсутній.
- Іван Петрович Заболоцькийписець, що проводив опис
Форми імені: письма Івана Петровича Заболоцького
государів писець
Описував палацові, помісні та чорні землі Тверського повіту разом із Михайлом Івановим Усовим-Татищевим; книгу скріплено дяком Семейкою Карповим, з арк. 179 — Андрієм Мясновим.
- Михайло Іванов Усов-Татищевдругий государів писар
Форми імені: Михайло Іванович Усов-Татищев · Михайло Іванов Усов Татищев
государів писець
Разом з Іваном Петровичем Заболоцьким проводив государів опис Тверського повіту. Це ім'я стосується укладача книги, а не мешканця чи власника Онфілогова. Форма «Михаил Иванов» мовою документа означає Михайло, син Івана; подвійне іменування Усов-Татищев пов'язує його з гілкою Татищевих, але саме по собі не встановлює спорідненості з особами цього запису.
- Семейка Карповдяк, який засвідчував книгу
Форми імені: дяк Семейка Карпов
центральний наказний службовець
Скріплював книгу до арк. 179. Його скріпа засвідчує попередню частину рукопису, але стаття про Онфілогово розташована пізніше — на арк. 183 зв.—184. Тому Семейка важливий для історії створення архівного комплексу, однак не може вважатися писарем статті чи людиною, пов'язаною з походженням села.
- Андрій Мясновпосадова особа, яка скріплювала аркуші книги
З арк. 179 скріплював ту частину книги, де на арк. 183 зв.—184 вміщено статтю про Нікольське Свечино й Онфілогово. Його ім'я стосується засвідчення автентичності рукопису. Воно не позначає власника чи мешканця села, але допомагає точно описати походження досліджуваного аркуша.
- Петро Іванович Юрловсин одного з двох Іванів Юрлових; поминаний у вкладі 1540 року
Форми імені: Петро Іванов син Юрлов · Петро Іванов син Юрлов (написання «Петр»)
30 грудня 1540 року старець Селівестр Ступішин дав Троїце-Сергієву монастирю 10 рублів за душу Петра Іванова сина Юрлова. С. Б. Веселовський відносив Петра до синів одного з двох братів — Івана Більшого, що пішов до Литви, або Івана Меншого Кудрявого. Вкладний запис не називає матері й не дає змоги обрати батька; зв'язок Петра зі Стефанідою лишається гіпотезою.
- Тимофій Михайлович Плещеєв-Юрлоранній носій родового прізвиська Юрла, поминаний вкладом 1535 року
Форми імені: Тимофій Юрла · Тимофій Михайлович Плещеєв на прізвисько Юрло · Тимофій Юрлов (нормалізована родовідна форма)
Тимофій Михайлович Плещеєв на прізвисько Юрло — окольничий Івана III і родоначальна постать іменування Юрлових. У 1469 році під час казанського походу він потрапив у полон і був звільнений того самого року; його службу простежено до 1490-х років. 28 березня 1535 року Василій Бобров дав вклад «по Тимофее Юрле и по его родителех» [«за Тимофія Юрлу і за його батьків»]. Запис стоїть безпосередньо перед вкладом за Петра в розділі «Род Юрловых». Він документує вихідну форму прізвиська Юрла, від якої утворено Юрлов, але сам по собі не перелічує його дітей і не називає ступеня спорідненості з Петром.
- Григорій Семенович Куракінбоярин і князь, у вотчині якого Белоглазово задокументовано 1677 року
Форми імені: князь Григорій Семенович Куракін · боярин князь Григорій Семенович Куракін · Куракин Григорий Семенович, князь (1677). Боярин. Вотчина: ... дрв. Белоглазово
У переписній книзі 1677—1678 років Белоглазово входить до великої вотчини боярина князя Григорія Семеновича Куракіна. Це наступний знайдений власник нашого місця після Микити Старкова; він не пов'язаний із виникненням назви Онфілогово.
- Іван Андрійович Голіцинвласник і продавець комплексу, у якому 1655 року названо село Белоглазова на Ржаті
Форми імені: князь Іван Андрійович Голіцин · князь Иван Андреевич Голицын продал ... село Ошурково с деревнями и пустошами
Безпосередній попередник Григорія Куракіна у великому Микулинсько-Ошурковському комплексі. У відказній книзі 21 серпня 1655 року серед проданих ним поселень названо житлове село Белоглазова на річці Ржаті — сучасне продовження Онфілогова. Голіцин не засновник і не епонім.
- Степан Опанасович Ліхареввласник іншого тверського Онфілогова, що мало другу назву Чагримово
Форми імені: Степан Ліхарев · Лихарев Степан Афанасьевич (1588) ... дрв. Онфилогово Чагримово тож
Поміщик 1588 року, що володів іншим Онфілоговом — «Чагримово тож». До історії Белоглазова не входить; його досьє додано як захист від змішування однойменних поселень і власників.
- Колмак Іванов син Старковтверський син боярський 1585 року; імовірний брат Третяка Старкова
Форми імені: Колмак Старков · Колмак Іванов син Старкова
Служилий список 1585 року називає Колмака і Третяка Івановими дітьми Старковими в одній тверській частині переліку. Збіг батька і родового іменування робить братерство ймовірним, хоча документ не вживає прямої формули «братья» [«брати»]. Земля Колмака поки не пов'язана з Анфілоговом.
- Тонкой Онфілоговмонастирський селянин неорного двору; носій патронімічного іменування Онфілогов
Форми імені: Тонкий Онфілогов · а непашенных дворов: в. Тонкой Онфилогов
У 1536/1537 році записаний серед неорних дворів села Прилук — вотчини Троїце-Сергієвого монастиря в Городському стані Углицького повіту. Іменування Онфілогов вказує на старшу людину на ім'я Онфілог, найімовірніше батька. Це найближчий за поколінням персональний слід, але зв'язок родини з тверським Онфілоговом не доведено.
- Анфілоф Селівановпрямий носій рідкісного імені Анфілоф близько 1495—1497 років; кандидат для перевірки, не встановлений епонім
Форми імені: Селіванов Анфілов · Онфілоф Селіванов · Селіванов
Близько 1495—1497 років названий серед шести людей, присутніх на суді ярославського тіуна Афанасія Дурова у спорі про пожню Крестці біля Которослі. Це найраніший знайдений прямий носій близької форми імені у правильному поколінні. Зв'язок із тверським Онфілоговом, Нікольським Свечином і Юрловими не доведено.
- Анфілофій Іванов синколишній власник чверті села Титовської; незалежний носій форми Анфілофій у 1516 році
Форми імені: Анфілофей Іванов син · у Анфилофья у Иванова сына
Названий у купчій серпня 1516 року як людина, в якої Максим Нестеров раніше купив чверть села Титовської. Це прямий носій близької форми імені та колишній власник землі в потрібному поколінні, але акт належить до північноруського комплексу Антонієво-Сийського монастиря і не пов'язує його з Твер'ю.
- Анфілоф Мойсеєв синпослух купчої 1516 року; другий незалежний носій форми Анфілоф в одній земельній угоді
Форми імені: Анфілоф Мосеєв син
У тій самій купчій 1516 року названий послухом разом із Микифором Матфеєвим сином. Це інша людина, не колишній власник Анфілофій Іванов син. Одночасна поява двох Анфілофів показує, що ім'я було рідкісним, але не унікальним.
- Анфілог Іванов син Констянтиновагосударів селянин 1530-х років; найсильніша пряма паралель для селянської версії походження назви
Форми імені: Анпілог Іванов син Костянтинова · Анфілог Іванов син Костянтинова · из великого князя села ис подклетного и Старотумова крестьянин Анфилог Иванов сын Констянтинова
Названий у рязанській судній грамоті 1530-х років серед учасників государевого обшуку про походження і давність села Рупосова. Це прямий селянин із повною особовою формою Анфілог у точній епосі, але його зв'язок із тверським Нікольським Свечином не встановлено.
- Мітус, конюхконюх, за ім'ям якого прямо пояснено назву селища Мітусово
Форми імені: конюх Мітус · Мітус — епонім Мітусова · словет ... то селищо Митусово потому, что жил на том селище конюх Митус
Людина ранішого часу, прямо названа в рязанській судній грамоті 1530-х років причиною назви селища Мітусово. Не пов'язана з Твер'ю; додана як буквальна модель доведеного епоніма.
- Карець Курдумоводна з двох людей, яких свідки прямо назвали тими, хто поставив спірне поселення
Форми імені: Карець · того Федка отец Карец и тот Федко ту деревню поставили
Батько Федора Карцова. У рязанському обшуку свідки назвали батька і сина людьми, що поставили недавнє поселення на спірній монастирській землі. До Онфілогова стосунку не має.
- Федір Карцов син Курдумовсин Карця, названий співзасновником спірного поселення та відповідачем у земельній справі
Форми імені: Федько Карцов · Федор Карцов сын Курдумов; того Федка отец Карец и тот Федко ту деревню поставили
Відповідач у спорі Ольгова монастиря про землю Рупосова. Свідки пов'язували з ним і його батьком Карцем появу нових дворів за чотири—сім років до обшуку.
- Амфілохій Стрункінреальний носій вихідного імені, відновлений за іменами по батькові синів; не учасник події 1539/1540 року
Форми імені: Онфілог · Анфілог · Амфіног · Амфилохіевъ — повторюване по батькові Діомида та Євграфа Стрункіних · Амфілохій, батько Діомида та Євграфа Стрункіних · Стрункинъ
Батько Діомида та Євграфа Стрункіних із костюринського кола, який жив наприкінці XVIII — на початку XIX століття. Доданий для доведення реального вжитку імені та переходу форм Амфілохій — Онфілог — Анфілог; документально не пов'язаний із тверським епонімом XVI століття.
- Євграф Амфілохійович Стрункінлюдина, у якої задокументовано перехід форм Анфілогов — Анфілогієв — Амфілохієв Стрункін
Форми імені: Єфграф Анфілогов · Єфграф Анфілогієв · Євграф Амфілохієв Стрункін · Ефграфъ Анфилоговъ; Ефграфъ Анфилогиевъ; Евграфъ Амфилохіевъ Стрункинъ · Анфилоговъ · Анфилогиевъ · Стрункинъ
Селянин села Костюрина Углицького повіту, задокументований у Москві в 1853, 1858 і 1864 роках. За доведеними даними не є родичем тверського епоніма; його записи — прямий лінгвістичний приклад утворення іменування від Амфілохія.
- Деомид Анфілоговстарший костюринський носій форми Анфілогов, можливе попереднє покоління того самого іменного кола
Форми імені: Діомид Анфілогов · Деомидъ Анфилоговъ · Анфилоговъ
Деомидові Анфілогову 1853 року 23 роки (народження близько 1829–1830), Діомидові Амфілохійовичу Стрункіну 1858 року 37 років (близько 1821). Ця розбіжність не дозволяє об'єднати людей; попередню реконструкцію двох поколінь на підставі помилкових 62 років також відкликано.
- Прасковія Трохимівнапарафіянка іншої родини
Форми імені: Прасковія Трохимова · Параскева Трохимівна · Жена его Прасковья Трофимова; вольноотпущенная вдова Прасковья Трофимова
Повторне звіряння оригіналу та незалежної копії 1853 року встановило: Деомидові Анфілогову 23 роки, а Парасковія Трохимова — дружина Никифора Миколаєва з попередньої родини. Попередній подружній зв'язок і висновок про смерть Деомида в 1853–1858 роках відкликано.
- Степан Якович Осколковвласник однойменного Острогіна й можливий учасник розпаду сусіднього комплексу
Форми імені: Стефан Осколков · Стефанъ Яковлевъ сынъ Осколковъ · Стефан Яковлев син Осколков · Осколковъ
У 1567/1568 році передав Осиповому монастирю село Острогіно Юр'ївського стану, раніше куплене в братів Цизирєвих. Тотожність з Острогіним Стефаніди поки не доведена.
- Іван Тимофійович Цизирєводин із братів-продавців однойменного Острогіна
Форми імені: Іван Цизирєв · Іван Цизарєв · Іван Цузирєв · у Ивана ... у Тимофеевыхъ детей Цызырева · Іван Тимофеєв син Цизирєв · Цызыревъ
Син Тимофія і брат Матвія; разом із братом продав Острогіно Степанові Осколкову до 1567/1568 року.
- Матвій Тимофійович Цизирєвдругий брат-продавець однойменного Острогіна, незалежно відомий у Твері з 1540 року
Форми імені: Матвій Цизирєв · Матвій Цизарєв · Матвій Цузирєв · у Матвея у Тимофеевыхъ детей Цызырева · Матвій Тимофеєв син Цизирєв · Цызыревъ · Цизарєв
Син Тимофія і брат Івана. Веселовський незалежно фіксує Матвія Тимофійовича Цизарєва (Цизирєва) у Твері під 1540 роком.
- Тимофій Семенович Цизирєвбатько двох колишніх власників Острогіна, людина покоління епоніма
Форми імені: Тимофій, батько Івана й Матвія · Тимофій Семенов син Цузирєв · Тимофеевыхъ детей Цызырева · Тимофій, батько Івана і Матвія Цизирєвих
Особисто в даній грамоті не діє; окрема стаття дозору прямо називає його Тимофієм Семеновичем, колишнім власником Шолигина, який помер до 1551—1554 років.
- Андрій Свеча Костянтиновичтверський боярин на прізвисько Свіча (Свеча); імовірний родоначальник Свечиних і можливий ключ до назви Свечино
Форми імені: Андрій Костянтинович Свеча · Андрій Свеча · Андрій Костянтинович
Представник тверського боярського кола середини XV століття, від якого родоводи виводять Свечиних. Збіг прізвиська з назвою Нікольського Свечина створює гіпотезу про власницьке походження назви центру, але прямої грамоти на це село не знайдено.
- Матвій Федорович Свечинновоторзький землевласник XVI століття з роду Свечиних
Форми імені: Матвій Федоров син Свечин
Онук Андрія Свечі за родовідною лінією; новоторзький землевласник, відомий за Дворовим зошитом 1550-х років. Документує присутність Свечиних поруч із Тверським повітом за доби Стефаніди, але не володіння Нікольським Свечином.
- Петро Матвійович Свечинновоторзький поміщик і учасник тверських земельних описів кінця XVI століття
Форми імені: Петро Матвіїв син Свечин
Син Матвія Федоровича; названий серед служилих людей у тверському списку 1585 року. За родовідною довідкою 1580 року брав участь в описі володінь Симеона Бекбулатовича в Тверському повіті. Прямого зв'язку з Нікольським Свечином або Онфілоговом поки немає.
- Пешок Анфілофів син Лодигінсин реального Анфілофа XV століття; учасник кашинських земельних актів
Форми імені: Пешок Анфилофов с. Лодыгина · Лодигін Пешок Анфілофів син · Пешок Анфилофов сын Лодыгина
Близько 1499—1505 років був послухом (свідком) купчої на село Красникову Жабенського стану Кашинського повіту й приклав руку; пізніше сам писав земельну купчу і знову виступав послухом. Його по батькові зберігає ім'я батька Анфілофа потрібного покоління. Прямого зв'язку родини з Нікольським Свечином, Юрловими або Онфілоговом не знайдено.
documented activity: село Красникова, Жабенський стан Кашинського повіту
- Анфілоф Лодигін, батько Пешкабатько Пешка Лодигіна; ім'я відновлено з прямого патроніма
Форми імені: Анфілоф · батько Пешка Анфілофового сина Лодигіна · Анфілоф Лодигін
Самостійним рядком у купчій не названий. Профіль створено тому, що формула «Пешок Анфилофов сын Лодыгина» надійно засвідчує існування батька Анфілофа ранішого покоління. Зв'язок із тверським Онфілоговом залишається гіпотезою.
inferred family context: Кашинський повіт, земельно-актове коло родини Лодигіних
- Антипа Анфілогів син Феодотьєвськоїсин реального Анфілога; учасник рязанського межового роз'їзду кінця XV століття
Форми імені: Антипа Анфілогів син Федотьєвської · Антипа, Анфілогів син
У роз'їзній грамоті 1483—1503 років названий княжою людиною під час встановлення межі в Рязанській землі. Його патронім прямо зберігає ім'я батька Анфілога й підтверджує існування такого імені в поколінні гаданого епоніма. Географічного й власницького зв'язку з тверським Онфілоговом немає.
documented activity: Рязанська земля, межа Петровичів і Ярустова
- Анфілог, батько Антипибатько Антипи; самостійний носій імені Анфілог XV століття
Форми імені: Анфілог · батько Антипи Анфілогового сина · Анфилогова сына
Сам у роз'їзній грамоті не діє, але прямий патронім Антипи надійно засвідчує окремого батька на ім'я Анфілог. Окремий профіль створено за тим самим правилом, що й для батька Пешка Лодигіна.
inferred family context: Рязанська земля, княже служиле коло
- Онфім Негодяй Ушаков синносій окремого співзвучного імені в актах Калязина монастиря XVI століття
Форми імені: Онфім Негодяй · Онфім Ушаков син · Онфім Негодяй Ушаков · Онфим Негодяй Ушаков с.
Названий в іменному покажчику до акта № 132 «Актов Троицкого Калязина монастыря XVI в.» [«Актів Троїцького Калязина монастиря XVI ст.»]. Це нова людина з опублікованого тверського актового кола, але не кандидат на засновника Онфілогова: його ім'я Онфім самостійне, і документ не пов'язаний із шуканим селом.
- Тимошка Анфіловбобиль села Колюбаєво; пізній носій основи Анфіл-
Форми імені: Тимофій Анфілов · Тимошка, Анфілов [син] · во дв. б. Тимошка Анфилов · Тимошка Анфілов син
Прямо записаний 1629/1630 року в углицькому селі Колюбаєво на Верексі. Ім'я важливе для історії форми Анфіл-, але людина жила майже через дев'яносто років після першого запису Онфілогова і не може бути його засновником.
documented residence: село Колюбаєво на річці Верексі, Рожаловський стан Углицького повіту
місце проживання: село Колюбаєво на річці Верексі, Рожаловський стан Углицького повіту
Повний розбір імен і доказів
Основна картка показує людей, їхні ролі та форми імені. Докладні аргументи, конкурентні прочитання й межі впевненості завантажуються лише на запит.
Зміст: що цей запис додає до історії родини
Нижче — зв’язне пояснення самого джерела: яку подію воно фіксує, кого називає, з якими місцями й родичами пов’язує і що саме додає до історії родини або її переселення.
ЛЮДИ, НАЗВАНІ В ЗАПИСІ
Формула «за Стефанидою за Ивановою женою Юрлова» [«за Стефанідою, Івановою дружиною Юрлова»] називає землевласницю Стефаніду і її чоловіка Івана Юрлова. «Иванова жена» означає «дружина Івана», а не по батькові Стефаніди; її власні по батькові та дівоче прізвище невідомі. Слова «вдова» немає, тому буквальний рядок не повідомляє про смерть прямо. Проте О. В. Матісон, перевіривши комплекс тверських писцевих матеріалів, кваліфікує його як «Юрлов Иван (до 1539)» — колишнього власника, ніде не знайденого живим, — і пов'язує Нікольське Свечино за Стефанідою з його володінням. Найімовірніше, Іван помер до 1539 року, а дружина продовжувала тримати комплекс. Форма «Юрлова» — жіноча форма чоловічого прізвиська або родового імені Юрлов. Серед відомих Юрлових XVI століття найкращим кандидатом на чоловіка Стефаніди тепер є Іван Тимофійович Юрлов-Плещеєв Більший. Після його втечі до Литви перша, не названа на ім'я дружина залишилася в Московській державі й у 1511—1512 роках тричі фігурувала в переговорах про дозвіл виїхати до чоловіка; Василь III її не відпустив. У Литві Іван одружився з Ганною Хребтович удруге, востаннє його знайдено живим 30 січня 1529 року, а 1532 року Ганна вже розпоряджалася його майном. Ця біографія точно збігається з становищем Стефаніди за країною і часом, але ім'я першої дружини та її володіння не розкрито. Тому Іван Більший — провідний кандидат, а не доведено встановлений чоловік.
НОВИЙ ЮРЛОВСЬКО-УГЛИЦЬКИЙ МІСТ
У духовній грамоті князя Дмитра Жилки, складеній до 14 лютого 1521 року, сказано: «а у Ивана у Юрлова у меншово купил есми село Инково з деревнями» [«а в Івана Юрлова Меншого купив я село Інково з селами»]. Академічне видання 1950 року і його географічний покажчик двічі друкують «Инково» і відносять його до Углицького повіту; електронні транскрипції Vostlit і DrevLit дають варіант «Ипково». У тому самому Углицькому повіті в 1536/1537 році жив Тонкой Онфілогов. Так родове ім'я Юрлов і рідкісне патронімічне іменування Онфілогов уперше сходяться в одному повіті й поколінні. Але Інково і Прилуки поки не зведено в один володільницький комплекс, дружину Івана Меншого не встановлено, а перехід Нікольського Свечина до Стефаніди не простежено. Це сильний напрям пошуку, а не доведена тотожність.
ХТО СТВОРИВ ДОКУМЕНТ
Опис проводили государеві писці Іван Петрович Заболоцький і Михайло Іванов Усов-Татищев. Їхні імена не є іменами жителів Онфілогова: вони позначають посадових осіб, які від імені влади вимірювали й записували землі Тверського повіту. Книгу засвідчував дяк Семейко Карпов, а починаючи з арк. 179 — Андрій Мяснов. Оскільки стаття про Онфілогово міститься на арк. 183 зв.—184, для цієї ділянки особливо важлива скріпа Андрія Мяснова. Ці чотири імені допомагають встановити походження запису, але не родовід села.
ЯК ПОБУДОВАНА НАЗВА
«Онфилогово» складається з особової основи Онфилог-, присвійного суфікса -ов- і закінчення середнього роду -о. Буквальний зміст — «Онфілогове поселення», «місце Онфілога» або «те, що належить Онфілогові». Це та сама модель, що й у сусідніх назвах Садиково, Ішково, Острогино, Вороніно і Попово: села названо через зв'язок із людиною, але одна граматична форма не каже, чи був він селянином, старостою чи власником.
ЯК ЗВАЛИ ЕПОНІМА
Найнадійніший відновлюваний шар — особове ім'я Онфілог. У джерелах трапляються близькі народні форми Анфілог, Анпілог, Ампілог і Амфілог: писці передавали незвичне церковне ім'я на слух, а початкові Амф-, Анф-, Анп- і Онф- коливалися. М. О. Петровський пов'язує форми Амфіл і Амфілох з ім'ям Амфілохій. Ономаст В. А. Ніконов вніс важливу поправку: Амфіл існував і як окреме канонічне ім'я, а в живому мовленні могли змішуватися похідні від Амфілохія, Амфіла, Ампелія та Амплія. Тому церковна форма Амфілохій найімовірніша, але не доведена так само строго, як побутове ім'я Онфілог.
ЩО МОГЛО ОЗНАЧАТИ ПОВНЕ ІМ'Я
Якщо вихідною формою справді був грецький Амфілохій, Петровський пояснює її через грецькі amphi — «навколо, з обох боків» і lochos — «засідка»; в античній традиції Амфілох — особове ім'я героя. Але значення грецького першообразу не було змістом назви села для тверських жителів XVI століття: для них Онфілогово означало передусім «село Онфілога», а не «село оточеного засідкою».
ІМ'Я БУЛО РЕАЛЬНИМ, А НЕ ВИГАДАНИМ ІЗ ТОПОНІМА
Писцева книга Орловського повіту 1594/1595 року називає колишнього власника «Анпилогом Ивановым сыном Онаньина» [«Анпілогом Івановим сином Онаньїна»], дідом записаного тоді поміщика. Точного часу його життя і володіння книга не повідомляє. Рязанські джерела знають селянина Анпілога, або Анфілога, Іванового сина Константинова. Ці люди не є тверським засновником і не перебувають із ним у доведеній спорідненості, але показують, що Анпілог/Анфілог справді вживалося як чоловіче особове ім'я і могло належати як служилому землевласникові, так і селянинові.
КОЛИ ЖИВ ТВЕРСЬКИЙ ОНФІЛОГ
До 1539/1540 року назва вже стала усталеною, а в самому селі було чотири двори. Отже, епонім жив раніше від першого опису, що дійшов до нас. Обережне датування — XV або самий початок XVI століття; точніше датувати не можна, поки не знайдено ранішої грамоти чи запису про перехід володіння. Чотири двори показують уже сформоване село, але не дають обчислити його вік: воно могло вирости з двору чи починку за одне-два покоління, а могло існувати довше.
ЧОТИРИ ДВОРИ — БЕЗ ІМЕН
Перевірено не лише скорочений друкований текст 1877 року, а й цифровий знімок оригінальної книги РГАДА. Стаття починається на арк. 183 зв. і продовжується на арк. 184; там справді написано «дер. Онфилогово: 4 дв.» [«с. Онфілогово: 4 дв.»], після чого одразу вказано ріллю й сіно. Подвірного переліку та імен жителів немає. Невідомі імена чотирьох господарів не загубив видавець: їх не записав сам писець. Тому на цьому аркуші не можна вибрати одного з чотирьох селян і оголосити його засновником.
КИМ МІГ БУТИ ОНФІЛОГ
Найжвавіший сценарій — першопоселенець або господар двору, довкола якого виросло село: селянин розчистив землю, поставив двір, а місце стали називати його іменем. Але так само граматично можливі староста, дрібний служилий землевласник або раніший власник землі. Те, що Онфілогово стоїть першим у переліку шести сіл, не означає старшинства і не доводить, що воно було центром володіння. Реальний рязанський селянин Анфілог підтверджує можливість селянського сценарію, а орловський поміщик Анпілог — володільницького; вибрати між ними для Твері поки не можна.
ПЕРШИЙ НАЗВАНИЙ ТРИМАЧ САМОГО АНФІЛОГОВА
В офіційному описі РГАДА до спр. 16081 після 1634/1635 року, у розділі порожніх земель Юр'ївського стану, стаття № 272 записує «поместье Микиты Старкова, пустошь Анфилогово, Белоглазово тож» [«помістя Микити Старкова, пустка Анфілогово, воно ж Белоглазово»]. Микита — стара документальна форма імені Никита; Старков — родове іменування тримача. Він не засновник: Онфілогово існувало щонайменше за 95 років до цього запису, а за Микити вже вважалося пусткою. Але це перша знайдена людина, якій після Стефаніди належало саме це місце.
ЯК РОЗПАЛОСЯ ВОЛОДІННЯ СТЕФАНІДИ
Сусідні статті того самого опису дають контрольну географію. Стаття № 276 називає у Вериги Булбіна Нікольське Свечино, Садиково й Ішково; стаття № 310 у Семена Юрлова — Вороніно і Попово. П'ять збіжних назв усередині Юр'ївського стану доводять, що йдеться про частини одного комплексу 1539/1540 року. До XVII століття його було поділено щонайменше між Старковим, Булбіним і Юрловим, а колишні село й села-деревні записано як пустки. Спорідненість Семена з Іваном і Стефанідою поки не доведено.
ДРУГА НАЗВА ВЕДЕ ДО СУЧАСНОЇ КАРТИ
Формула «Анфилогово, Белоглазово тож» означає дві назви одного місця. Сучасне Белоглазово Зубцовського округу лежить лише за 2,42 км від наукової точки Нікольського Свечина і приблизно за 4 км від Первітіна. Тому маркер перенесено на 56.316667, 35.242500 з високою впевненістю; він показує сучасний центр Белоглазова, а не точні місця чотирьох дворів XVI століття.
ПІЗНЯ КАРТА ЗБЕРЕГЛА СЕЛО
На аркуші 1–3 плану Генерального межування Зубцовського повіту поруч читаються «д. Воронина» і «д. Онфилогова». Таке сусідство не випадкове: Вороніно й Онфілогово входили до одного переліку сіл Стефаніди вже в 1539/1540 році. Підпис Онфілогової належить до межової дачі № 516. Це вперше простежує поселення від писцевої книги XVI століття до плану кінця XVIII — початку XIX століття і дає нову адресу пошуку: економічні примітки до дачі № 516 мають назвати її тодішнього власника, кількість дворів і склад земель. Поки аркуш не геоприв'язано з достатньою точністю, маркер не слід видавати за точне місце дворів.
ЩО ДОВЕДЕНО
У 1539/1540 році Онфілогово існувало як село з чотирьох дворів при селі Нікольському Свечині; за ним рахувалися 30 четвертей ріллі в кожному з трьох полів і сінокіс на 30 копиць. Епоніма звали побутовою формою Онфілог; його по батькові, стан, заняття й точна дата життя поки невідомі. Оригінальний запис належить до Юр'ївського стану волості Хорвач. Наукова ГІС локалізує центр володіння Нікольське Свечино в точці 56.322586, 35.204732, а ПГМ Зубцовського повіту окремо показує село Онфілогову при селі Вороніній, у дачі № 516. Сучасну прив'язку до Белоглазова встановлено за подвійною назвою і володільницьким кущем; усередині села точні місця дворів XVI століття не встановлено. Спорідненість тверського Онфілога з пізнішими Анфілоговими не встановлено.
Робочий опис — не транскрипція
Село Онфілогово в Юр'ївському стані волості Хорвач Тверського повіту зафіксоване в писцевій книзі 7048 (1539/1540) року. Перевірка оригіналу РГАДА на арк. 183 зв.—184 підтвердила форму назви і чотири двори, але показала, що імен жителів писець не записав. З топоніма впевнено відновлюється побутове ім'я епоніма — Онфілог. Найімовірніше, це народна форма імені Амфілохій, хоча близькі форми могли змішуватися з іменами Амфіл, Ампелій і Амплій. Новий опис земель після 1634/1635 року вперше продовжує історію самого місця: у Юр'ївському стані стаття № 272 називає «поместье Микиты Старкова, пустошь Анфилогово, Белоглазово тож» [«помістя Микити Старкова, пустка Анфілогово, воно ж Белоглазово»]. Сусідні статті розподіляють колишнє володіння Стефаніди між Веригою Булбіним і Семеном Юрловим. Це підтверджує тотожність поселення і показує його запустіння, але не робить Микиту Старкова засновником: він з'являється приблизно через століття після епоніма.
Історичний і дослідницький контекст
Контекст документа
- Holder
- Стефаніда, дружина Івана Юрлова, тримає село Нікольське Свечино з церквою Миколи Чудотворця й шістьма селами: Онфілогово, Садиково, Ішково, Острогіно, Вороніно, Попово. Буквальний рядок не називає її вдовою; О. В. Матісон кваліфікує Івана як колишнього власника, що жив до 1539 року. Усього у володінні 18 дворів, 19 осіб і 206 четвертей ріллі в полі.
- What It Means
- Назва Онфілогово утворена від особового імені Онфілог: основа Онфілог- і присвійний суфікс -ов- дають значення «Онфілогове поселення», «місце Онфілога». Найімовірніше, ім'я пов'язане з церковним Амфілохій, але ономастична література застерігає про можливе змішування близьких форм від імен Амфіл, Ампелій та Амплій. Носій імені міг бути засновником, першим власником або іншою людиною, з якою стало пов'язували поселення; точну роль один топонім установити не дозволяє.
- Чого документ не доводить
- Імена мешканців чотирьох дворів, ім'я власника-епоніма, його прізвище й час заснування села в книзі не названі. Це перевірено за оригіналом на арк. 183 зв.—184, а не лише за скороченою публікацією. Дозорна книга 1551—1554 років теж не розкриває попередника: Стефаніда Юрлова не пред'явила писцям документів на володіння. Це не доводить, що грамот не існувало.
Дослідницькі примітки
- D16081Yuryevsky Breakthrough
- Офіційний цифровий опис РГАДА до спр. 16081 після статті № 270 відкриває розділ порожніх (порозжих) земель Юр'ївського стану, а не продовження Мікулинського стану. Усередині цього розділу виявлено той самий власницький кущ, який 1539/1540 року належав Стефаніді Юрловій. Стаття № 272: «поместье Микиты Старкова, пустошь Анфилогово, Белоглазово тож» [«помістя Микити Старкова, пустка Анфілогово, вона ж Белоглазово»]. Стаття № 276: помістя Веріги Булбіна, пустки Нікольське Свечино тож, Садиково, Ішково. Стаття № 310: помістя Семена Юрлова, пустки Стречино, Вороніно, Попово, Мініфорово, Тюрчилово, Бельково, Портаєво. Збіг одразу п'яти поселень вихідного комплексу та Юр'ївського стану виключає випадкове однойменне Анфілогово. Опис показує, що після Смутного часу колишнє володіння розпалося щонайменше між трьома тримачами, а поселення перетворилися на пустки. Джерело: РГАДА, ф. 1209, оп. 1, ч. 2, спр. 16081; офіційні знімки 0126—0127: http://rgada.info/dela/1209/1/1209-opis_94i/0126.jpg і http://rgada.info/dela/1209/1/1209-opis_94i/0127.jpg.
- Nikita Starkov Meaning
- Микита — документальна форма імені Никита. Формула «поместье Микиты Старкова» називає тримача землі після 1634/1635 року, але не колишнього власника і не епоніма: Онфілогово існувало щонайменше за 95 років до цього запису й уже мало ім'я іншої людини. Цінність Микити в тому, що він дає перший знайдений персональний вхід у пізнішу історію саме нашої пустки. Повний текст спр. 16081 може повідомити його по батькові, підставу надання, попереднього тримача й межі.
- Beloglazovo Alias And Location
- У статті № 272 друга назва палеографічно читається як «Белоглазово тож». Наявне село Белоглазово Зубцовського округу розташоване в точці 56.316667, 35.242500, на лівому березі Ржаті, лише за 2,42 км від наукової реконструкції Нікольського Свечина (56.322586, 35.204732) і приблизно за 4 км від Первітина. Поєднання рідкісної подвійної назви, потрібного стану й сусіднього власницького куща дозволяє з високою впевненістю ототожнити пізніше Белоглазово з колишнім Анфілоговом. Маркер переноситься на Белоглазово як на найточнішу сучасну прив'язку; розташування дворів XVI століття всередині поселення залишається приблизним.
- Onfilog Beloglaz Double Name Hypothesis
- Формула XVII століття «Анфилогово, Белоглазово тож» відкриває дві різні історичні можливості. Перша: це два послідовні шари назви — старе Онфілогово і пізніше Белоглазово, що виникло від іншої людини чи сімейного іменування. Друга: один епонім міг бути відомий під церковно-побутовим ім'ям Онфілог і мирським прізвиськом Білоглаз (Белоглаз), тому поселення зберігало обидва боки одного іменування. Саме прізвисько Белоглаз реальне для епохи: «Ономастикон» С. Б. Веселовського називає князя Івана Івановича Ликова Белоглаза в першій половині XVI століття й виводить від нього Белоглазових-Ликових. Архівні правила й ономастичні дослідження підтверджують, що конструкція «тож» могла поєднувати офіційну й народну або стару й нову назву. Але точного поєднання «Онфилог Белоглаз» у переглянутих покажчиках і повнотекстовому пошуку не знайдено. Тому об'єднувати два імені в біографію однієї людини не можна без ранньої грамоти, межового опису або свідчої формули. Джерела: «Ономастикон» — https://azbyka.ru/otechnik/Spravochniki/onomastikon-drevnerusskie-imena-prozvishha-i-familii/ ; правила опису подвійних назв — https://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_437738/8c4f4dac2a91c1941b2e6a0e504d51daeb67382d/ .
- Tupikov Dictionary Full Audit
- Повністю перевірено 867-сторінковий скан «Словника давньоруських особових власних імен» М. М. Тупікова (СПб., 1903): усі сторінки розпізнано, пошук проведено за формами Онфилог, Онпилог, Анфилог, Анпилог, Амфилог, Амфилох, Анфилоф, Онфилоф, Ампилог і Ампелог, а релевантні місця звірено із зображеннями. Жодного нового носія шуканої основи словник не дав. Цей негативний результат не можна перетворювати на доказ найрідкіснішого або єдиного вживання імені: словник присвячений насамперед некалендарним іменам, тоді як Онфілог, найімовірніше, походить від християнського Амфілохія. Проте перевірка закриває ще одне велике зведення посилань на писцеві книги й опубліковані акти XV—XVII століть. Цифрова копія: https://rusneb.ru/catalog/000199_000009_003717568/ .
- Tupikov Beloglazov Parallels
- На с. 497 словника Тупикова знайдено дві перевірені паралелі до другої назви села. «Куземко Белоглазов» — смоленський селянин 1609 року; «князь Семён Семёнов сын Белоглазова Лыкова» [князь Семен Семенович Білоглазов-Ликов] — московський дворянин 1598 року. Вони показують, що Белоглазов наприкінці XVI — на початку XVII століття міг бути і селянським родинним іменуванням, і князівським родовим прізвиськом. Це посилює версію про Белоглазова як окремого пізнішого епоніма, але жодну з цих двох осіб не пов'язано з Тверським повітом, Микитою Старковим чи нашим поселенням. Джерела Тупикова: Акты исторические. Т. II. С. 247; Акты Московского государства. Т. II. С. 44; зведена публікація — М. М. Тупиков. Словник давньоруських особових власних імен. СПб., 1903. С. 497.
- Svechin Service Family Lead
- Друга назва володільницького центру — Свечино — може зберігати не лише побутове позначення, а й ім'я служилого роду. Вторинна родовідна компіляція виводить Свечиних від тверського боярського кола: Андрія Костянтиновича на прізвисько Свеча близько середини XV століття названо родоначальником; його сини Федір і Карп належать приблизно до покоління 1470-х років; онук Матвій Федорович був новоторзьким землевласником і зафіксований у Дворовому зошиті 1550-х років. Петро Матвійович Свечин, новоторзький поміщик, задокументований у тверському служилому списку 1585 року і 1580 року брав участь в описі володінь Симеона Бекбулатовича в Тверському повіті. Це створює реальну тверсько-новоторзьку лінію прізвища потрібної доби і нову адресу пошуку володільницьких грамот Нікольського Свечина. Проте жоден знайдений текст поки прямо не каже, що саме цей рід володів нашим селом або дав йому назву; подібність Свечино — Свечин залишається володільницькою гіпотезою, яку можна перевірити. Джерела: родовідна компіляція — https://rod-i-predki.ru/sample-page/materinskaya-liniya/xviii/218-2 ; тверський список 1585 року — https://vostlit.info/Texts/Dokumenty/Russ/XVI/1560-1580/Akty_Popov_I/21-40/30.htm ; Тисячна книга і Дворовий зошит — https://yakovkrotov.com/acts/16/2/tysyachnaya_10.htm .
- Tver1537Fire Missing Charters Hypothesis
- Можливе пояснення фрази 1551—1554 років «писма не давала» [грамот не подавала] пов'язане з тверською пожежею 1537 року. Спасо-Преображенський собор слугував сховищем не лише церковних, а й приватних актів, і під час великої пожежі разом із ним загинули документи. Дослідження писцових книг зазначають, що власники середини XVI століття справді посилалися на втрату грамот у пожежах, особливо московській 1547 року і тверській 1537 року. Тому грамоти Івана і Стефаніди Юрлових могли загинути до дозору. Але запис про Стефаніду не називає пожежі й не пояснює причини неподання: версія ймовірна з огляду на місцевий контекст, але прямо для її архіву не встановлена. Огляд зберігання і загибелі актів — https://history.wikireading.ru/395765 ; контекст писцових книг і пожежних втрат — https://history.wikireading.ru/232103 ; офіційний архівний паспорт комплексу — https://unikdoc.rusarchives.ru/0406-2010-piscovye-i-dozornye-knigi-tverskogo-uezda-serediny-16-veka .
- Estate Fragmentation After1635
- Три статті показують не зміну одного власника іншим, а дроблення комплексу. У Микити Старкова опинилося Анфілогово/Белоглазово; у Вериги Булбіна — центр Нікольське Свечино і села Садиково, Ішково; у Семена Юрлова — Вороніно і Попово разом з іншими пустками. Острогіно в переглянутому фрагменті поки не знайдено. Семен Юрлов важливий як пізніший носій того самого родового іменування, але його спорідненість з Іваном і Стефанідою не встановлена; дослідження О. В. Казакова окремо застерігає, що Іван Тимофійович Юрлов Великий не залишив чоловічого потомства в Литві.
- Starkov Family Reassessment
- Довідник О. В. Матісона виявляє в Тверському повіті велике коло Старкових уже до 1551 року: Василя та Івана Семеновичів, Григорія, Григорія Матвійовича, Григорія Семеновича, Єлизара Васильовича, Івана Григоровича, Колмака Івановича, Кропота Єпіфановича, Семена Матвійовича і Федора Івановича. Їхні відомі землі були у Волкові, Кренкові та Нєєлові; Нікольське Свечино, Онфілогово і Белоглазово в цих статтях не названо. Окреме сусіднє село Тетюлькіно вже в даній 1550/1551 року мало другу назву Старково, але передавалося Титом Дмитровичем Александровим Уляні, вдові Федора Давидова, та її синові Веризі — без названого Старкова. Тому прізвище Микити Старкова і топонім Старково вказують на місцевий старковський слід, але поки не дають ні родоводу Микити, ні переходу Анфілогова від Стефаніди. Джерела: О. В. Матісон. Дворянство Тверського повіту XVI — початку XVIII століть. М., 2023. С. 251—252; ПМ-XVI. С. 246—247; Акти служилих землевласників XV — початку XVII століття. Т. I. М., 1997. № 82, с. 65.
- Service Land Acts Name Audit
- Повнотекстово перевірено обидва перші томи «Актів служилих землевласників XV — початку XVII століття»: том I (1997) за всіма варіантами Онфілог, Анфілог, Анпілог, Ампілог, Амфілог, Анфілоф і короткими основами; том II (1998) — за його повним цифровим текстом. Нових носіїв рідкісного імені, Нікольського Свечина, нашого Анфілогова/Белоглазова чи Юрлова в цих двох томах не знайдено. Додатково перевірено опублікований О. В. Антоновим алфавіт приблизно 3700 описів приватних актів XV — початку XVII століття: у списку осіб немає основ Анфіл-, Юрлов-, Свечин- і Старков-. Видання підтвердило лише сусідні акти на Микитино і Тетюлькіно/Старково з Веригою Федоровичем Давидовим. Це обмежує пошук усередині опублікованих приватних архівів: вирішальний документ імовірніше прихований у тверських писцових і відказних книгах, у втраченому володільницькому архіві Юрлових або в монастирських копійних книгах, а не в перших двох томах АСЗ. Електронна публікація алфавіту до довідника Антонова: https://62info.ru/history/node/11442 .
- Ostrogino1567Donation Parallel
- У «Тверських актах», вип. 1, акт № XIV, с. 60—61, знайдено дану 7076 (1567/1568) року Степана Яковича Осколкова Йосиповому монастирю на вотчинне село Острогіно в Тверському повіті, Юр'ївському стані. Осколков буквально повідомляє, що купив його в братів Івана і Матвія, Тимофієвих дітей Цизирева, за 32 рублі. Виходить володільницька послідовність: Іван і Матвій Тимофійовичі Цизиреви → Степан Якович Осколков → Йосипів монастир. Вона могла б пояснити відсутність Острогіна в пізньому світському описі розпалого комплексу Стефаніди, але поки це лише паралель, яку слід перевірити.
- Ostrogino Identity Caution
- Первинні сторінки 191 і 234 дозору 1551—1554 років перевірено за сканами. Брати Цизиреви з'являються власниками Острогіна лише після формули «а нынеча» [а нині]; вторинна дата 1540 року була помилкою. Їхнє село мало 15 четвертей ріллі і 10 копиць сіна й надруковане під рубрикою волостей Микулинського уділу. Острогіно Стефаніди 1539/1540 року мало 19 четвертей і 20 копиць і входило до комплексу Нікольського Свечина в Хорвачі. Різні розміри й рубрики роблять окреме однойменне поселення або окрему частку ймовірнішими за повну тотожність. Водночас видавець акта 1567/1568 року прямо послався на с. 191, а сам акт відносить цизиревське Острогіно до Юр'ївського стану. Адміністративна розбіжність поки не пояснена; ланцюжок не включається в історію Онфілогова як доведений факт.
- Tsyzyrev Family Primary Verification
- На с. 234 того самого дозору батька братів встановлено буквально: «Тимофея Семенова сына Цузырева»; далі сказано «Тимофея в животе не стало» [Тимофій помер], а нинішніми тримачами Шолигіна на річці Жидохові названо «дети его Матюшка да Иван». У Матвія відзначено купчу. Родина документовано жила у волості Хорвач, Юр'ївському стані, але ні Нікольське Свечино, ні Онфілогово в її статті не названо. Купча Матвія стає новою актовою адресою для пошуку межових сусідів, а не доказом володіння селом Стефаніди.
- Anfilov Pochinok Lead
- Офіційний цифровий опис РГАДА по Тверському повіту, розділ 94, кадр 0123, стаття № 197, буквально містить «Анфилов починок» усередині довгого переліку помістя князя Олександра Горбатого. Збільшений знімок підтверджує ці два слова, але не підтверджує попереднього читання «село Перевитино»: його знято як надто сміливу розшифровку тісного скорописного рядка. Архівна адреса — РГАДА, ф. 1209, оп. 1, ч. 2, спр. 16081, арк. 1—407. Заголовок розділу відносить статтю до Микулинського стану, тоді як Нікольське Свечино і наше Онфілогово лежали у волості Хорвач. Жодного сталого сусіда комплексу Стефаніди — Садикова, Ішкова, Острогіна, Вороніна чи Попова — у короткому описі впевнено не встановлено. Тому це самостійний тверський топонім від імені Анфіл, а не знайдена рання назва нашого Онфілогова. Знімок опису: http://rgada.info/dela/1209/1/1209-opis_94i/0123.jpg.
- D16057Inventory Check
- В офіційному описі спр. 16057 заголовок Воловицького стану знайдено на кадрі 0089; розділ починається зі статті № 121 і триває приблизно до переходу до наступного стану на кадрі 0100. Машинний і ручний перегляд доступного володільницького покажчика не виявив сталого кущу Нікольське (Свечино) — Онфілогово — Вороніно — Садиково. Це обмежений негативний результат за покажчиком, а не за повним текстом спр. 16057 і не за окремою копією спр. 872.
- Anfilov Pochinok Next Step
- Потрібен повний текст статті № 197 про помістя князя Олександра Горбатого: лише він дасть змогу прочитати сусідні поселення, межі й можливу історію Анфілова починку. Друкований виписок 1916 року обіцяв включити Микулинський, Хорвацький і Юр'ївський стани до другого випуску, тому ця стаття потенційно могла бути опублікована там; однак доступні цифрові номери журналу за 1915 рік не містять додатка. Для нашого поселення головним залишається повний текст статті № 272 спр. 16081 — «Анфилогово, Белоглазово тож», — а не стаття № 197.
- Yukhotskaya Anfilogov Cluster
- Первинні скани московських сповідних відомостей документують пізній углицько-юхотський кластер. 1851 року Юхим Анфілогов, 17 років, названий селянським сином графа Шереметева з Углицького повіту: ЦГА Москви, ф. 2122, оп. 1, спр. 864, скан 55, https://yandex.ru/archive/catalog/ea71c6ce-dcaf-4363-a449-d6c4a90e1705/55 . 1853 року Деомид Анфілогов, 23 роки, названий селянином графа Шереметева із села Костюріна, а Євграф Анфілогов, 19 років, — селянським сином із «деревни юхотской»: ЦГА Москви, ф. 203, оп. 747, спр. 1647, скан 206, https://yandex.ru/archive/catalog/7ecf2e7a-e7e1-4383-9658-92858f953b9a/206 . Паралельна копія 1853 року міститься у ф. 2122, оп. 1, спр. 864, скани 101–102. Спорідненість трьох осіб між собою і з Тонким Онфілоговим не встановлена.
- Dmitry Anfilogeev Correction
- На скані метричної книги за 1859 рік Дмитра записано «Димитрій Анфилогѣевъ», повторно «Анфилогиевъ», а не буквально Анфілогов. Новий ланцюжок Євграфа показує, що форми Анфілогов, Анфілогієв і Амфілохієв могли належати одній людині й передавати по батькові від Амфілохія. Тому Дмитра більше не можна просто виключати з костюрінського кластера: його буквальна форма зберігається окремо, а спорідненість зі Стрункіними залишається неперевіреною. Джерело: ЦГА Москви, ф. 2122, оп. 1, спр. 863, скан 131, https://yandex.ru/archive/catalog/f50452c0-a34b-485d-8caf-98525e7169b4/131 .
- Amfilokhiy Strunkin Breakthrough
- Відомість 1858 року називає 25-річного костюрінського селянина «Ефграф Анфилогиев»; за віком, власником, повітом і парафією це той самий 19-річний Єфграф Анфілогов 1853 року. Два метричні записи 1858 і 1864 років розкривають його повне ім'я: Євграф Амфілохієв Стрункін. У тих самих записах батько дітей — Діомид Амфілохієв Стрункін; у сповідній відомості його записано Деомидом Анфілогеєвим. Сукупність незалежних форм доводить існування реального батька на ім'я Амфілохій Стрункін, який жив наприкінці XVIII — на початку XIX століття. Джерела: ЦГА Москви, ф. 2122, оп. 1, спр. 864, скан 198, https://yandex.ru/archive/catalog/ea71c6ce-dcaf-4363-a449-d6c4a90e1705/198 ; ф. 2123, оп. 1, спр. 211, скани 204 і 227, https://yandex.ru/archive/catalog/c236ed4e-4d82-42b4-9d1a-338949440456/204 і https://yandex.ru/archive/catalog/c236ed4e-4d82-42b4-9d1a-338949440456/227 .
- Older Deomid Widow Bridge
- Повторне звіряння оригіналу та незалежної копії 1853 року встановило: Деомидові Анфілогову 23 роки, а Парасковія Трохимова — дружина Никифора Миколаєва з попередньої родини. Попередній подружній зв'язок і висновок про смерть Деомида в 1853–1858 роках відкликано.
- Older Deomid Death Search Negative
- Попередній пошук смерті Деомида за 1853–1858 роки спирався на помилковий подружній зв'язок. Негативні результати пошуку не доводять дати смерті; часові межі відкликано.
- Older Anfilog Generation Hypothesis
- Деомидові Анфілогову 1853 року 23 роки (народження близько 1829–1830), Діомидові Амфілохійовичу Стрункіну 1858 року 37 років (близько 1821). Ця розбіжність не дозволяє об'єднати людей; попередню реконструкцію двох поколінь на підставі помилкових 62 років також відкликано.
- Alexandra Amfinogieva Lead
- Опублікований дослідницький виписок із метричної книги церкви Климента в Юхті за 1850 рік називає хрещену матір із Костюріна: «крестьянская девка Александра Амфиногиева» — ГАЯО, ф. 230, оп. 2, спр. 1004, арк. 557 зв. У метричній мові така форма зазвичай є по батькові: Олександра, дочка Амфіногія/Амфілохія. Без зображення оригіналу і сусідньої сповідної родини її не можна автоматично вважати сестрою Стрункіних, але це незалежна ознака присутності того самого особового імені в Костюріні. Публікація: https://forum.yar-genealogy.ru/index.php?showtopic=11879 .
- Kostiurino Revision1782Target
- Офіційний каталог ГАЯО підтверджує оцифровану справу: ф. 100, оп. 7, спр. 250, «Ревізькі казки селян різних вотчин Ярославського повіту за 1782 рік», 1401 аркуш, https://af.yar-archives.ru/archive1/unit/10000357031 . Дослідницький поселенний покажчик розміщує Костюріно на арк. 476. Зображення портал надає лише після авторизації через ЕСИА та оформлення віддаленого доступу; без такого перегляду імена мешканців 1782 року не вважаються перевіреними. Цей аркуш — найближчий прямий шлях до покоління батька Амфілохія Стрункіна.
- Kostiurino Boundary Plan Target
- Каталог Центру архівних документів в Угличі містить окрему справу «Деревня Костюрино» [Село Костюріно]: ф. Р-850, оп. 1, спр. 4361, https://af.yar-archives.ru/archive5/unit/10000304662 . Фонд Р-850 має назву «Межові плани Углицького повіту», тому крайні дати 1750—1936 стосуються діапазону всього картографічного комплексу і не означають, що у справі є посімейний літопис за кожен рік. Справу не оцифровано. Її цінність — точна межа і сусідства Костюріна; імен Амфілохія чи Стрункіних каталог не повідомляє.
- Kostiurino Local Court Targets
- Пошук в офіційному каталозі виявив дві ранні справи, що прямо стосуються села. Центр архівних документів в Угличі, ф. 59, оп. 1, спр. 220: 1786 року названо кріпака графа Шереметева Андрія Васильєва із села Костюріно Юхотської волості; https://af.yar-archives.ru/archive5/unit/10000164739 . ГАЯО, ф. 150, оп. 1, т. 1, спр. 667: справа 1803 року про переорювання межі між економічним селом Жуково і селянським селом Костюріно графа Шереметева; https://af.yar-archives.ru/archive1/unit/10000897393 . Обидві справи поки не оцифровано. Вони підтверджують безперервну належність Костюріна до шереметєвського комплексу і можуть назвати сільське коло дорослих чоловіків покоління Амфілохія, але самого Амфілохія в заголовках не зазначено.
- Strunkin Contest Work Lead
- У бібліотечному покажчику Ярославського історико-родовідного товариства знайдено опис конкурсної роботи № 32 «Доля відхідника», 2009 рік, автор І. Клюкін. Основний рід роботи — селяни Коритови села Борок; серед споріднених прізвищ окремо вказано «Стрункин (крестьяне, с. Костюрино)», у додатку були фотографії та фотокопії документів. Публікація: https://forum.yar-genealogy.ru/index.php?showtopic=6623 , повідомлення № 4. Сторінка бібліотеки ЯрІРТ повідомляє, що з проханням про перегляд матеріалів може звернутися будь-хто охочий: https://www.yar-genealogy.ru/0220.php . Саму роботу онлайн не знайдено; поки не можна переносити з неї невідомі імена чи родинні зв'язки. Це потенційно найшвидший позаархівний шлях до вже складеної гілки Стрункіних.
- Yukhotskaya Estate Archive Bridge
- Офіційний каталог РГИА підтверджує: ф. 1088, оп. 7, спр. 16 — виписка з писцових, межових і переписних книг Юхотської вотчини за 1629–1631, 1676–1679 і 1706 роки, крайня дата 21 липня 1707 року, https://fgurgia.ru/object/205714361 ; ф. 1088, оп. 7, спр. 65 — список із переписних книг по Юхотській вотчині, https://fgurgia.ru/object/205772177 . Дослідницький опис відносить спр. 65 до 1754 року і вказує посімейні списки з віком. В обох випадках правильний фонд — 1088; номер 188, що траплявся, є помилкою. Відкритих цифрових копій каталог не показує, тому справи залишаються адресами для майбутнього архівного перегляду, а не вже прочитаними доказами.
- Kostiurino Priluki Comparison
- Історична Костюріна — сучасне Костюріно на лівому березі Юхоті, 57.750225, 38.520101. Економічний опис 1798 року налічує 11 дворів, 36 чоловіків і 38 жінок: РГИА, ф. 1350, оп. 312, спр. 197. До Прилук Тонкого Онфілогова близько 52 км по прямій. Проте Костюріна входила до Юхотської вотчини Шереметєвих, тоді як Прилуки були давнім володінням Троїце-Сергієвого монастиря. Отже, це регіональна близькість рідкісного імені, а не доведений єдиний володільницький чи родинний комплекс.
- How Found
- Нечіткий повнотекстовий пошук за OCR усього тому, відстань Левенштейна ≤ 2 до нормалізованих форм прізвища.
- Founder Search
- Перевірено повнотекстову публікацію 1877 року, цифровий знімок оригінальної книги РГАДА, ранній розділ видання «Тверські акти» 1896 року, доступні повнотекстові томи «Актів служилих землевласників», усі відкриті 349 сторінок довідника О. В. Матісона 2023 року та всі оцифровані звичайні випуски «Тверських єпархіальних відомостей» за 1915 рік. Прямого документа, що називає тверського Онфілога, поки не знайдено. Матісон, однак, підтвердив попереднього власника комплексу як «Юрлов Иван (до 1539)» і пов'язав його з Нікольським Свечиним за дружиною Стефанідою. Для 1627—1628 років встановлено вузьку адресу: окрема копія писцової книги Воловицького стану писаря Федора Ігнатьєва — РГАДА, ф. 1209, оп. 1, ч. 1, спр. 872, арк. 1—191; загальний список того самого перепису — ф. 1209, оп. 1, ч. 2, спр. 16057, арк. 1—701, з покажчиком власників на арк. 1—28. Додатковий пізній список земель Микулинського, Юр'ївського і Воскресенського станів після 7143 року — спр. 16081, арк. 1—407. Раніше помилково названа його копією спр. 875 насправді є самостійною копією іншої писцової книги Федора Ігнатьєва 1627—1628 років; підміняти нею спр. 16081 не можна. Для наступного покоління потрібні перепис 1677/1678 років, спр. 16060, і комплекс 1710 року: загальний список спр. 16083, а безпосередньо Воловицький стан за довідником Матісона розташований на стику спр. 16086—16087. Мережева публікація містить лише вибіркові фрагменти, тому відсутність у ній Онфілогова не є негативним результатом.
- Early Census Sources
- Каталог писцових і переписних книг Тверського повіту з окремою копією Воловицького стану: https://dompredkov.ru/tverskie-pistsovye-i-perepisnye-knigi/ ; довідник переписів 1710 року з початком Воловицького стану на арк. 178: https://census1710.narod.ru/spravka/spisok1710.htm ; вибіркова, а не повна публікація фрагментів спр. 16083—16084: https://genealogia.ru/1710/1710-god-perepisnaya-kniga-tverskogo-uezd
- Historical Gis Verification
- В архівній копії наукової ГІС «Тверський повіт у XVI столітті» об'єкт № 2188 «Николское Свечино» локалізовано в точці 56.3225861843296, 35.2047323324939 і атрибутовано Стефаніді Івановій дружині Юрлова; шар 1551—1554 років повторює ту саму точку. Залежні села володіння, зокрема Онфілогово, окремими об'єктами не нанесено. Перевірений шар 95 опублікованих приватних актів не містить Нікольського Свечина, Онфілогова чи Юрлових; найближча Рословля з Михайлом Белеутовим є іншим володінням.
- Historical Gis Sources
- Шар 1539/1540 року: https://web.archive.org/web/20230807031437id_/http://tver.histgeo.ru/layers/1539_8.js ; шар 1551—1554 років: https://web.archive.org/web/20230807062104id_/http://tver.histgeo.ru/layers/1551_7.js ; шар опублікованих грамот: https://web.archive.org/web/20180522140917id_/http://tver.histgeo.ru/layers/Charterslabeled_1.js
- Modern Map Comparison
- На сучасній карті за 626 метрів на захід від наукової точки об'єкта № 2188 розташоване село Нікольське (приблизно 56.32047, 35.19532; ОКТМО 28653464171). Це сильна додаткова вказівка на район історичного Нікольського Свечина, але не доказ тотожності: у послідовності населених місць по річці Гжаті за 1859 рік окремого Нікольського не знайдено, тоді як Первитино, Белавино, Ягодіна, Шепелево, Белоглазово і Юр'ївська фіксуються. ПГМ тепер підтверджує, що саме село Онфілогова лежало окремо від Нікольського й безпосередньо поруч із селом Вороніною. До геоприв'язки аркуша маркер залишено на науковій реконструкції центру володіння, і він зберігає приблизну точність.
- General Survey Map Verification
- Перевірено всі 18 відкритих аркушів плану Генерального межування Зубцовського повіту. На аркуші 1–3 розбірливо підписано сусідні «д. Воронина» і «д. Онфилогова»; підпис Онфілогової міститься в межовій дачі № 516. Збіг пари особливо доказовий, бо обидва села входять до одного володіння Стефаніди в писцовій книзі 1539/1540 року. ПГМ засвідчує збереження Онфілогової до доби Генерального межування і відокремлює її від центру володіння Нікольського Свечина. Джерело: https://poisk.yapl.ru/show-pgm.php?id_map=23-155-1-3.jpg ; зміст комплекту: https://poisk.yapl.ru/pgm-uezd.php?way=23-155 . Наступний точковий документ — економічні примітки Зубцовського повіту щодо дачі № 516.
- Fifth Revision Alphabet Lead
- Знайдено й повністю переглянуто окремий рукописний алфавіт до п'ятої ревізії Зубцовського повіту: ГАТО, ф. 312, оп. 4, спр. 14497, 1794—1808 роки; FamilySearch, плівка 2201895, DGS 005371275, частина 15, кадри 775—819. Алфавіт упорядковано за власниками: у межах кожного маєтку перелічено залежні поселення й кількість ревізьких душ, а пізніші помітки фіксують переміщення населення. Літера «О» на кадрі 797 позначає прізвища власників, а не географічний розділ. Суцільна перевірка всіх аркушів за сталою парою «Онфилогова» і «Воронина» збігу не дала. Це не доводить зникнення села: алфавіт враховує населення, тому окреме земельне село без ревізьких душ могло до нього не потрапити. На кадрі 800 упевнено розпізнано сусідній великий Первитинський маєток: село Первитино і села Селиваново, Раслово, Сабліно, Осипово, Родіонково, Нікольське, Ягодіно, Белавино, Васильєвське, Головіно, Букіно, Ромашково, Биково і Плюснинське. Цей склад збігається з пізнішим переліком парафії Казанської церкви Первитина. За ревізією 1782 року Первитино належало спадкоємцям Петра Семеновича Хлопова, але Онфілогової й Вороніної серед його поселень немає; тому сусідство на карті не дає права приписувати дачу № 516 Хлоповим.
- Yurlov1702Lead
- В історичному описі тверських «дел старых лет» [справ давніх років] знайдено справу № 21 за 1702 рік: «Дело Михаила Федорова сына Пушкина и Родиона Пунина сына Юрлова о розыске межи их межевых поместий или межевых земель, состоящих в Тверском уезде» [Справа Михайла Федоровича Пушкіна і Родіона Пуниного сина Юрлова про розшук межі їхніх суміжних помість або суміжних земель у Тверському повіті] (середина формули читається з невеликою палеографічною непевністю, загальний зміст суперечки про межу зрозумілий). Розпочато 21 січня 1702 року, вирішено 7 лютого того самого року, 6 аркушів. Архівний шифр: РГАДА, ф. 1209, оп. 1, ч. 2, спр. 16089, реєстрова стаття № 21; знімок сторінки 47 опису: http://rgada.info/dela/1209/1/1209-opis_948i/0045.jpg . Ім'я «Родион Пунин сын Юрлов» означає Родіон, син Пуні, з іменування Юрлов; слово «Пунин» тут є патронімічною формою, а не другим сучасним прізвищем. Це перший знайдений у поточному пошуку пізніший Юрлов, прямо пов'язаний із землею Тверського повіту. Його не ототожнено з чоловіком Стефаніди й не доведено як нащадка тієї самої родини: між записами близько 162 років. Головна цінність знахідки — точний шестиаркушевий документ, у якому можуть бути названі володіння, сусідні поселення, попередні власники та межові документи.
- Historical Inventory Coverage
- Повністю отримано й машинно переглянуто 109 знімків володільницького алфавіту до тверських справ давніх років, РГАДА, ф. 1209, оп. 1, спр. 16088—16122 (цифровий опис 1137), а потім 433 знімки докладного реєстру спр. 16088—16101 за 1700—1715 роки (цифровий опис 948). Автоматичні збіги звірялися вручну. Форми «Анфилогова» в переліку помість Пермського повіту і схожі назви в інших повітах відкинуто як географічно чужі; їх не можна переносити на тверське село. У володільницькому алфавіті прізвища Юрлов не виявлено, але докладний реєстр виявив Родіона Пуниного сина Юрлова в спр. 16089. Це показує обмеженість алфавіту: відсутність прізвища в ньому не замінює постатейного перегляду справ.
- Refusal Book1667Lead
- РГАДА, ф. 1209, оп. 1, ч. 2, спр. 16065, реєстрова стаття № 161 від 9 листопада 7176 року (1667/1668), більше не вважається слідом нашого поселення. На збільшеному офіційному знімку 0084 подвійна назва читається як «Анфилогово, Чагримово тож» [Анфілогово, воно ж Чагримово], а не як попередні помилкові варіанти «Филогово» чи «Дылово». Точно таку подвійну назву вже засвідчено 1588 року в окремого села у володінні Степана Опанасовича Ліхарева. Наше місце має іншу сталу другу назву — Белоглазово — та інший володільницький кущ: Нікольське Свечино, Садиково, Ішково, Острогіно, Вороніно і Попово. Отже, чотири аркуші статті № 161 можуть бути корисними для історії тезки, але не є пріоритетом пошуку тверського епоніма Онфілогова/Белоглазова. Офіційний знімок: http://rgada.info/dela/1209/1/1209-opis_227i/0084.jpg .
- Service People Database Check
- В інтерактивній базі «Дом предков» перевірено 421 095 записів про служилих людей XVII—XVIII століть. За прізвищевою основою Юрлов знайдено 118 записів, але поєднання фільтрів Юрлов + Твер дало нуль. За рідкісними формами знайдено: «Онфилогов Фолимон», Орел, 1689, документ 210-5-68; чотири збіги за Анфілог, зокрема Федора Анфілогова, Орел, 1642, документ 210-4-260; 164 збіги за Анпілог; нуль за Ампілог і Філог. Ці результати підтверджують реальне вживання форм Онфілог-/Анфілог-/Анпілог- і перехід особового іменування в прізвищеве, але не називають тверського епоніма: знайдені носії пізніші за 1539/1540 рік і належать головним чином до Орла та Кром. Відсутність тверських збігів — обмежений негативний результат у межах бази, а не доказ відсутності роду в джерелах.
- Service People Database Source
- База служилих людей: https://next-fast-table-gold.vercel.app/ ; опис складу та перелік тверських наборів: https://dompredkov.ru/spiski-sluzhilyh-lyudej-xvii-xviii-vekov/
- Yurlov Family Archive Check
- Повністю перевірено 32-сторінковий опис колекції 156 «Юрлови» Архіву СПбІІ РАН. Колекція стосується переважно курмисько-нижньогородської гілки й містить документи з 1670 року; форми Онфілогово, Свечино, Анфілог і Філог в описі відсутні. Єдина згадка тверських земель пов'язана з маєтками Чирикових і Жеребцових, а не Юрлових. Тому цю колекцію не можна використовувати як родовід Стефаніди та Івана Юрлових; негативний результат відокремлює іншу гілку родини й звужує подальший пошук до тверських писцевих, відмовних і межових справ.
- Yurlov Family Archive Source
- Архів СПбІІ РАН, кол. 156 «Юрлови», опис: https://spbiiran.ru/wp-content/uploads/2025/04/koll.-156.-yurlovy.pdf
- Tonkoy Onfilogov Candidate
- Найближчого за часом персонального кандидата знайдено в копійній книзі Троїце-Сергієвого монастиря за 1536/1537 рік. Точний текст публікації: «Село Прилук на реке на Волге», далі після орних селян — «а непашенных дворов: ... в. Тонкой Онфилогов» [«а неорних дворів: ... у дворі Тонкой Онфілогов»]. Скорочення «в.» розкривається як «во дворе» («у дворі»). Тонкой був монастирським селянином, облікованим в окремому неорному дворі, а не землевласником; підсумок статті рахує 21 неорний двір і 21 записану в них людину в усьому прилуцькому комплексі. Для іменування першої половини XVI століття форма «Онфилогов» є присвійно-патронімічною: Тонкой — людина Онфілога, передусім його син. Тим самим джерело незалежно засвідчує реального чоловіка на ім'я Онфілог, який жив на одне покоління раніше й хронологічно підходить для виникнення назви тверського села. Сучасні реконструйовані точки Прилука і Нікольського Свечина розділяє близько 207,6 км по прямій. Без документа про переселення, службу чи землю цієї родини в Тверському повіті збіг імені й часу залишається сильною гіпотезою, але не тотожністю. Публікація: С. М. Каштанов, «По слідах троїцьких копійних книг XVI ст.» // Записки відділу рукописів. Вип. 40. М., 1979. С. 43; рукопис: ГПБ, зібрання Погодіна, № 1846, арк. 65 зв.; PDF: https://azbyka.ru/otechnik/assets/uploads/zor/%D0%97%D0%9E%D0%A0_40.pdf .
- Priluk Tver Mobility Bridge
- Знайдено прямий документальний маршрут громади Тонкого через Тверську землю. Акт № 294, датований 1461—1466 роками, — жалувана грамота тверського великого князя Михайла Борисовича Троїце-Сергієвому монастирю — дозволяв безмитний проїзд через Тверське князівство троїцьким суднам, рибалкам і селянам Присецького та Прилуцького володінь до річки Шексни. Акт № 303 того самого комплексу наказував кашинським митникам пропустити два троїцькі судна до села Прилук і назад із хлібом; акти № 295—297 підтверджують сталий рух монастирських людей і товарів через Тверське князівство. Раніша грамота № 265, 1455—1462 років, вимагала повертати селян, що вийшли з монастирських сіл Углицького повіту, і забороняла відпускати тих, хто там живе, тобто фіксує реальну мобільність залежного населення. Це не доводить, що старший Онфілог або Тонкой пройшли саме до Нікольського Свечина, але вперше замінює абстрактну можливість пересування конкретним історичним коридором, яким користувалася їхня прилуцька громада в поколінні ймовірного батька. Джерело: Акти соціально-економічної історії Північно-Східної Русі кінця XIV — початку XVI ст. Т. 1. М., 1952, № 265, 294—297, 303; електронний зміст і регести: https://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Russ/XIV/1380-1400/Akty_Troic_Serg_mon/index.htm .
- Priluk Economic Context
- Прилук був не ізольованим хліборобським селом, а старим троїцьким господарським і промисловим комплексом на лівому березі Волги, біля Кашинсько-Углицького рубежу. Удинське володіння Троїце-Сергієвого монастиря задокументоване вже 1411 року, а пільги Прилуку — грамотами середини XV століття. Грамоти окремо називають прилуцьких рибалок, волзькі тоні, судна, перевезення хліба й безмитний проїзд через Тверське князівство. Тому неорний двір Тонкого міг бути пов'язаний із рибним промислом, річковим транспортом, торгівлею або обслуговуванням монастирського господарства; точного заняття джерело не повідомляє. Тривала належність Прилука монастирю послаблює просту версію, ніби Тонкой або його батько потрапили туди разом із нещодавньою землею Юрлових: задокументованого переходу між власницькими комплексами немає. Контекст: М. С. Черкасова, «Велика феодальна вотчина в Росії кінця XVI—XVII століття»; акти № 155, 294—297, 303; О. Г. Бобров, дослідження ранніх грамот Троїце-Сергієвого монастиря: https://www.booksite.ru/civk/data/bobrov.pdf .
- Priluk Early Boundary Acts Audit
- Перевірено два найближчі до покоління ймовірного старшого Онфілога ранні прилуцькі акти. У роз'їжджій близько 1495—1497 років, АСЭИ I, № 581, названо Озарка Трегуба, його брата Гаврилка, Харка, дітей Гриди, прилуцького старця Никона, селянина Кляпика з товаришами та судових людей; форм Онфілог/Анфілог, Лодигін і Юрлов немає. Повний персональний перелік наступного документа 1505/1506 року, № 660, вдалося відновити з фрагментів пошуку, що перекриваються, в іншому цифровому примірнику Google Books і перевірити за іменними покажчиками тому. Роз'їжджа Дмитра Кожухова між землею Прилуцького та землями Нікольського-Улеменського, Драчковського починку й інших місць біля Кашинського рубежу називає п'ятьох прилуцьких селян — Микифора-соцького, Василя Бортникова, Опанаса Крюка Шобоніна, Карпа Пилипового сина і Васька Павлового сина Поприхінського — і п'ятьох нікольських: Івана Іванового сина Босово, Федька Денисового сина, Микифора Семенового сина Чечеєва, Васька Осташового сина Олехова і Степанка Бибика Пилипового сина. Також названо Федора Злобу Дмитрового сина Чортова і писаря Пополита Квашню Дмитрового сина Чортова. Онфілога, Анфілога чи близького патроніма серед перелічених немає; окремий пошук за всіма іменними варіантами в усьому доступному OCR тому теж дав нуль. Це не перепис усіх дворів Прилука, тому відсутність у межовому представництві не спростовує існування батька Тонкого, але усуває шанс, що шукане ім'я буквально стояло в опублікованому акті № 660. Створено окремий запис PUB-ASEI1-1505-PRILUKI-BOUNDARY-N660 з картою Прилука та всіма учасниками, яких можна прочитати. Текст № 581: https://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Russ/XIV/1380-1400/Akty_Troic_Serg_mon/581-600/581.htm ; пошуковий цифровий примірник АСЭИ I: https://books.google.com/books?id=xj4aAAAAIAAJ ; регест № 660: https://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Russ/XIV/1380-1400/Akty_Troic_Serg_mon/index.htm .
- Tver Acts Geographic Index And Pervetino Audit
- Повністю перевірено географічні покажчики обох випусків «Тверських актів» С. Шумакова. Єдине Острогино в Юр'ївському стані відсилає до вип. 1, с. 60—61 — уже відомої даної Степана Осколкова 1567/1568 року з ланцюжком Цизиреви → Осколков → Осипов монастир. Онфілогово, Анфілогово, Белоглазово, Нікольське Свечино та інших сталих сусідів комплексу в покажчику не знайдено; тому збірник не дає нового раннього власника нашого поселення. Натомість покажчик вивів на сусіднє сільце Первєтино в Юр'ївському стані, с. 159—160. Купча 1571 року на Первєтино з селами прямо повідомляє, що кабала, духівниця й кріпосні акти на володіння згоріли в монастирі «в приход крымского царя» [«під час навали кримського царя»]. Це задокументований приклад загибелі земельного архіву найближчого району під час нашестя Девлета I Гірея. Пожежа пізніша за дозор Стефаніди й не пояснює, чому вона не пред'явила грамоти в 1551—1554 роках, але показує реальний шлях подальшої втрати актів. Створено окремий запис PUB-TVER-ACTS-1571-P159-160-PERVETINO. Цифровий випуск: https://docs.tverlib.ru/kraevedenie/tverskie_akti_1506_1647_1/ .
- Tonkoy Onfilogov Source
- С. М. Каштанов. По слідах троїцьких копійних книг XVI ст. // Записки відділу рукописів. Вип. 40. М., 1979. С. 43, док. № 3; РНБ, зібр. М. П. Погодіна, № 1846, арк. 65 зв. Цифрова публікація: https://azbyka.ru/otechnik/assets/uploads/zor/%D0%97%D0%9E%D0%A0_40.pdf
- Tver1627Printed Extract Check
- Повністю отримано й розпізнано 147 сторінок видання «Виписка з Тверських писцевих книг. Письма і міри 135 і 136 (1627–1628) років. Випуск I» з електронної бібліотеки Тверської обласної бібліотеки. Перший випуск друкує першу половину рукопису — Захожський, Воловицький і Суземський стани. У передмові буквально обіцяно надрукувати в додатку до «Тверських єпархіальних відомостей» за 1915 рік другу половину: Шеський, Кушальський, Шостку, Микулинський, Горицький, Хорвацький і Юр'ївський стани, а потім випустити її окремим другим випуском. Перевірено всі 48 доступних PDF номерів журналу за 1915 рік (№ 1—52, з об'єднаними номерами): додатків із писцевою випискою в цих цифрових файлах немає. Пошук за текстовим шаром не знайшов ні заголовка виписки, ні цільових топонімів. Отже, другий текст було оголошено і, ймовірно, друковано окремими додатками, але до сучасного відкритого комплекту журналу вони не ввійшли. Каталог першого випуску: https://elib.tverlib.ru/vypis_iz_tverskih_piscovyh_knig_pisma_i_mery_fedora_ignateva_da_podyachego ; каталог номерів 1915 року: https://tvereparhia.ru/dejatelnost/tverskie-eparhialnye-vedomosti/ .
- Tver1627Printed Extract Source
- Тверська обласна бібліотека, цифрові скани 147 сторінок: https://docs.tverlib.ru/kraevedenie/vipis_tver_piscovih_knig/
- New Reference Lead
- Повністю перевірено відкритий 349-сторінковий довідник: О. В. Матісон. Дворянство Тверського повіту XVI — початку XVIII століть. М.: Древлехранилище, 2023. ISBN 978-5-93646-454-6. На друкованій с. 320 міститься єдина стаття про Юрлова: «Юрлов Иван (до 1539). Земельные владения: в 1539, 1551 за его женой Стефанидой с. Никольское Свечино и др.» [«Юрлов Іван (до 1539). Земельні володіння: у 1539, 1551 за його дружиною Стефанідою с. Нікольське Свечино та ін.»]. Посилання ведуть до сучасного видання писцевої і дозорної книг: Писцеві матеріали Тверського повіту XVI століття. М., 2005. С. 104, 242. У вступі Матісон пояснює, що формула «до 1539» вживається для вже померлого або позначеного колишнім власника, якого ніде не знайдено живим. Це вагомий дослідницький висновок про смерть Івана до першого запису, але не буквальне слово «вдова» в писцевій статті. Повна відкрита публікація: https://www.academia.edu/122950006/ ; сторінка 320: https://attachments.academia-assets.com/117501767/321.html . Паперові примірники: РГБ, шифр FB 2 24-26/291; РНБ, шифр С 2024-2/130.
- Matisson Yurlov Verification
- Суцільний пошук по всіх 349 сторінках довідника Матісона дав лише одного Юрлова Тверського повіту — Івана, колишнього власника Нікольського Свечина. По батькові, чин, належність до конкретної гілки Плещеєвих та ім'я епоніма Онфілог у статті не повідомлено. Отже, найновіша просопографія підтверджує локальний ланцюжок Іван Юрлов → його дружина Стефаніда → Нікольське Свечино, але не дає змоги вибрати між Іваном Тимофійовичем Більшим та Іваном Тимофійовичем Меншим і не називає засновника села.
- Second Tver Onfilogovo
- Той самий суцільний перегляд виявив інше однойменне поселення: на друкованій с. 151 у статті про Степана Опанасовича Лихарєва серед володінь 1588 року записано «дрв. Онфилогово Чагримово тож» [«с. Онфілогово, воно ж Чагримово»]; джерело — окрема книга 1588 року, Писцеві матеріали Тверського повіту XVI століття. С. 564–565. Це окремий топонім із подвійною назвою Чагримово, тоді як наше Онфілогово в 1539/1540 і 1551–1554 роках входить до комплексу Нікольського Свечина разом із Садиковим, Ішковим, Острогиним, Вороніним і Поповим. Знахідка вимагає відкидати будь-яке пізнє «Онфілогово» без перевірки сусідів і власника.
- Ruzsky Onfilogovo1504Parallel
- Другу ранню точну назву знайдено у великокнязівській межовій грамоті близько 16 червня 1504 року. У документі Івана III для князя Юрія Івановича під час опису клинсько-рузького рубежу буквально названо «деревня Онфилогова» [«село Онфілогова»]. Читання перевірено візуально за друкованою с. 401 видання «Духовні та договірні грамоти великих і удільних князів XIV—XVI ст.» (М.—Л., 1950), акт № 96, а не лише за OCR. Це не наше поселення: грамота стосується Рузької землі й не містить Нікольського Свечина, Юрлових, Хорвачі чи тверських сусідів. Але дата принципова: точна форма Онфілогова вже існувала незалежно до 1504 року. Отже, ім'я було досить уживаним, щоб породити більше ніж один топонім, і рідкісність слова сама по собі більше не може слугувати аргументом за тотожність тверського епоніма з батьком Тонкого з Прилука. Для розрізнення обов'язкові повіт, власники й сталий набір сусідів.
- Archive Search Coverage
- Нульовий результат у сервісі Яндекса «Пошук по архівах» за запитами «Онфилогово», «Никольское Свечино» і шифром 1209/16081 не можна вважати перевіркою РГАДА: в опублікованому каталозі джерел сервісу РГАДА відсутній. Одинадцять знайдених збігів за «Нікольським Свечиним» стосуються інших однойменних місць.
- Rgada Full Text Search Check
- 24 серпня 2026 року окремо перевірено новий повнотекстовий пошуковик за офіційними PDF-описами РГАДА, що індексує 67 263 сторінки. У межах ф. 1209 запити «Онфилогово», «Анфилогово», «Белоглазово» і точний запит «Микита Старков» не дали змістовних збігів. За словом «Старков» знайдено лише стороннього Івана Старкова, піддячого дорогобузьких палацових сіл, в оп. 1, ч. 2, спр. 623; за «Юрлов» — пізню спірну справу спадкоємців С. О. Юрлова 1741 року в оп. 83. Ці результати не замінюють перегляду спр. 16081: сам рукописний реєстр, де міститься стаття № 272 про Анфілогово/Белоглазово і Микиту Старкова, до повнотекстового PDF-корпусу не входить. Перевірений сервіс: https://rgada.sovadev.pro/ .
- Gis Uiad Digitization Check
- 24 серпня 2026 року перевірено актуальний каталог оцифрованих справ ГИС УИАД. Для РГАДА, ф. 1209, оп. 1 каталог показує 547 доступних цифрових записів; селектор справ охоплює ранні номери до спр. 536 і спр. 539. Цільових тверських книг спр. 872, 875, 16057, 16060, 16081, 16083, 16086 і 16087 у доступному наборі немає. Отже, повного тексту статей № 271—272 не можна отримати через поточну платну годинну сесію ГИС УИАД: спершу справу має бути додано до системи або замовлено безпосередньо в РГАДА. Перевірений каталог: https://metrics.tilda.ws/gisuiad ; офіційний портал: https://online.archives.ru/ .
- Service People Database Starkov Yurlov Check
- У базі «Служилі люди» проєкту «Дом предков» (421 095 записів) окремий пошук дав 159 носіїв форми Старков і 118 носіїв форми Юрлов. Точного «Старков Микита» і поєднання «Юрлов Семен» база не показала. Серед загальних збігів є люди з Москви, Білоозера, Курська, Нижнього Новгорода та інших місць, але жоден рядок не пов'язує їх з Анфілоговим, Белоглазовим чи Нікольським Свечиним. Тому однофамільців не додано як родичів: перевірка корисна як обмежений негативний результат, а не як доказ відсутності Микити чи Семена в інших джерелах. База: https://next-fast-table-gold.vercel.app/ .
- D16081Leaf Localization
- Статтю № 272 про Анфілогово локалізовано всередині спр. 16081 за двома незалежними посторінковими якорями. В офіційному описі стаття № 13 стосується помістя Михайла Олексієвого сина Єпішева; опублікований просопографічний покажчик дає для того самого запису РГАДА, ф. 1209, оп. 1, спр. 16081, арк. 30 і паралельну копію спр. 875, арк. 27 зв. Друга точка: стаття № 348 про порожні землі Курмана і Данила Шарапових дітей Маслових цитується за спр. 16081, арк. 354 зв.—355. Інтерполяція між статтями № 13 і 348 розміщує № 272 біля арк. 281. Це обчислений діапазон, а не вже прочитана пагінація статті; для архівного замовлення безпечно запитувати арк. 279—283, включно із сусідньою статтею № 271 Третяка Старкова і початком наступної статті. Джерела якорів: https://62info.ru/history/node/10930 ; https://geraldika.ru/files/pdf/24081208463929353.pdf .
- Economic Notes Archive Correction
- Офіційний сучасний опис фонду економічних приміток повністю виправляє попередню помилкову адресу «ф. 1355, оп. 1, спр. 18—20». Економічні примітки на 1201 дачу Зубцовського повіту разом з алфавітами дач і власників становлять одну справу: РГАДА, ф. 1355, оп. 1, спр. 1694, 141 аркуш, мікрофільм. Окремі спр. 1695 і 1696 — допоміжні алфавіти (35 аркушів) і табель (1 аркуш). Для дачі № 516 слід передусім замовляти спр. 1694; спр. 1695 корисно замовити додатково для швидкого пошуку власника. Джерело перевірено за офіційним PDF-описом РГАДА 2025 року, сторінка PDF 124: http://rgada.info/opisi/1355-opis_1.pdf .
- Starkov Family1585Lead
- Безпосередньо перед Анфілоговим офіційний опис спр. 16081 розміщує статтю № 271: «поместье Третьяка Старкова» [«помістя Третяка Старкова»], після неї статтю № 272: «поместье Микиты Старкова, пустошь Анфилогово, Белоглазово тож» [«помістя Микити Старкова, пустка Анфілогово, вона ж Белоглазово»]. Раніша відписка Симеона Бекбулатовича зі служилим списком від 4 червня 1585 року називає двох тверських дітей боярських: Колмака Іванового сина Старкова з окладом 250 четвертей і 10 рублів та Третяка Іванового сина Старкова з окладом 150 четвертей і 8 рублів. Однакове по батькові й родове іменування роблять їх імовірними братами; наукова ономастична стаття також розглядає їх як можливих братів, але сам список не вживає слова «брати». Третяк зі статті № 271 з високою ймовірністю той самий тверський служилий чоловік 1585 року або однойменний представник тієї самої родини. Микита міг бути його молодшим братом, сином чи іншим родичем, однак короткий опис не дає по батькові. Саме повний текст сусідніх статей № 271—272 має перевірити цей зв'язок. Служилий список: https://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Russ/XVI/1560-1580/Akty_Popov_I/21-40/30.htm ; обговорення двох Старкових: https://www.drevnyaya.ru/vyp/2014_3/part_13.pdf .
- Kurakin1677Ownership
- Довідник О. В. Матісона дає наступний задокументований етап власницького ланцюжка. У статті «Куракин Григорий Семенович, князь» перелічено його вотчину 1677 року: село Микулино-Городище, присілок до Спаської, село Ошурково та села, серед яких прямо стоїть Белоглазово. Посилання автора веде до переписної книги Твері й Тверського повіту 1677—1678 років: РГАДА, ф. 1209, оп. 1, спр. 16060, арк. 319 зв.—348; додатково вказано комплекс 1710 року, спр. 16086, арк. 320, 348. Так після помістя Микити Старкова з'являється новий встановлений власник того самого місця під пізньою назвою: боярин князь Григорій Семенович Куракін. Тепер знайдено й попередній акт: 21 серпня 1655 року відмовна книга перелічує в проданому Іваном Андрійовичем Голіциним комплексі «деревню Белоглазова на реке на Ржати» [«село Белоглазова на річці Ржаті»]; саме цей комплекс було відмовлено Куракіну. Це не засновник і не епонім: назва Онфілогово старша за князя більш ніж на століття. Знахідка уточнює архівне замовлення — у спр. 16060 треба шукати не весь том наосліп, а власницьку статтю Куракіна на арк. 319 зв.—348, де повний текст може назвати двори й селян Белоглазова. Джерела: О. В. Матісон. «Дворянство Тверського повіту XVI — початку XVIII століть». М.: Древлехранилище, 2023. С. 144, прим. 3; «Микулинський літопис, складений за давніми актами від 1354 до 1678 року». Твер, 1911. Друковані с. 72—75; https://docs.tverlib.ru/kraevedenie/mikulinskaja_letopis.pdf .
- Mikulin Chronicle1655Beloglazova On Rzhat
- В опублікованому за давніми актами Микулинському літописі знайдено повний перелік сіл з відмовної книги 21 серпня 1655 року. Серед них буквально записано «деревня Белоглазова на реке на Ржати» [«село Белоглазова на річці Ржаті»]. Це перше знайдене свідчення, яке не просто називає Белоглазово, а вказує його річку. Сучасне село Белоглазово стоїть на Ржаті, тому акт незалежно й дуже сильно підтверджує перенесення маркера саме сюди. На відміну від запису після 1634/1635 року, де Анфілогово/Белоглазово було пусткою, 1655 року об'єкт уже названо селом: на той час місце знову було заселене або принаймні відновило адміністративний статус села. Акт виник із продажу Іваном Андрійовичем Голіциним Микулина, Ошуркова й залежних поселень князю Григорію Семеновичу Куракіну; формальна відмова відбулася 21 серпня 1655 року. Джерело: «Микулинський літопис, складений за давніми актами від 1354 до 1678 року». Твер, 1911. Друковані с. 72—75, цифрові сторінки PDF 73—76; https://docs.tverlib.ru/kraevedenie/mikulinskaja_letopis.pdf .
- Two Beloglazovas1655Caution
- В одному й тому самому акті 1655 року перелічено два різні об'єкти з однаковою назвою. Спочатку серед жилих сіл стоїть «деревня Белоглазова на реке на Ржати» [«село Белоглазова на річці Ржаті»]; пізніше серед пусток окремо записано «пустошь Белоглазова» [«пустка Белоглазова»]. Їх не можна об'єднувати. Нашому Онфілогову відповідає село на Ржаті: це узгоджується з наявним селом Белоглазово і з пізнім підписом «д. Онфилогова» біля Вороніної на плані Генерального межування. Окрема пустка Белоглазова належить до іншого місця всередині величезної Микулинсько-Ошурковської вотчини. В акті 1645 року трапляється ще й «старая Глазова» [«стара Глазова»]; без меж і повного зіставлення її також не можна автоматично ототожнювати з жодною з двох Белоглазових.
- Beloglazovo Karelian Resettlement1677
- Наукова історико-географічна ГІС Тверського державного університету розкриває населення Белоглазова в переписі 1677/1678 року. У шарі «Карели Тверського повіту 1677/78» запис має поля: назва — Белоглазово; повіт — Тверський; волость — Микулинський стан; власник — князь Григорій Семенович Куракін; тип землі — вотчинні; людей — 39; дворів — 1. Координати самої дослідницької точки — 35.2414481, 56.3171521 — майже точно збігаються з виправленим маркером сучасного села. Один двір при 39 облікованих людях слід розуміти обережно: це могла бути велика складена дворова громада або особливість переписного обліку, а не сучасна мала родина. Імена цих 39 осіб в опублікованому шарі не розкрито; їх треба брати з власницької статті Куракіна в РГАДА, ф. 1209, оп. 1, спр. 16060, арк. 319 зв.—348. Джерела: А. І. Савінова, Ю. В. Степанова, «Розселення тверських карелів у XVII–XIX ст.: досвід вивчення із застосуванням ГІС-технологій»; архівна копія офіційної ГІС https://web.archive.org/web/20240506165035id_/http://karely.histgeo.ru/layers/167778_6.js .
- Beloglazovo Karelian Continuity1710
- Белоглазово знову нанесено в окремому шарі тієї самої наукової ГІС «Микулинські карели 1710». Поля запису підтверджують Тверський повіт, Микулинський стан і ту саму точку 35.2414481, 56.3171521; чисельність і власник у цьому шарі не опубліковані. Джерелом шару творці ГІС називають переписну книгу 1710 року РГАДА, ф. 1209, оп. 1, спр. 16086. Це доводить присутність карельського населення в Белоглазові у двох часових зрізах, розділених приблизно 33 роками, але не доводить незмінності кожної родини: для персональної спадкоємності потрібні поіменні дворові статті обох переписів. Архівна копія шару: https://web.archive.org/web/20240506165025id_/http://karely.histgeo.ru/layers/1710_8.js .
- Founder Vs Karelian Resettlers Caution
- Карельські мешканці Белоглазова 1677/1678 і 1710 років — найважливіший пізній розділ історії села, але не кандидати в засновники Онфілогова. Назву «Онфілогово» задокументовано вже 1539/1540 року, тобто щонайменше за 137 років до першого карельського перепису. Навіть якщо повний список 1677 року дасть десятки особових імен, серед них слід шукати мешканців і, можливо, предків пізнішого населення, а не людину, від якої виник топонім. Епонім Онфілог має належати до ранішого шару — найімовірніше до XV або самого початку XVI століття.
- Golitsyn Kurakin1655Transition
- Івана Андрійовича Голіцина тепер встановлено як безпосереднього попередника Куракіна за власницьким комплексом, що включав потрібне село Белоглазову на Ржаті. За Микулинським літописом він разом із дружиною Феодосією Андріївною викупив колишню вотчину князів Микулинських у Кирилового монастиря, а потім продав Микулино й Ошурково з селами князю Григорію Семеновичу Куракіну. Відмовний запис 21 серпня 1655 року вже включає Белоглазову на Ржаті. Однак опублікована розповідь не доводить, що саме це село входило до ранішого монастирського володіння або належало Федору Андрійовичу Телятевському: надійний персональний ланцюжок для самого села починається тут лише з Голіцина й продажу 1655 року. Перехід від помістя Микити Старкова після 1634/1635 року до володіння Голіцина досі не знайдено.
- Chagrimovo Homonym1588
- Повна перевірка довідника Матісона підтверджує окреме тверське Онфілогово, яке не можна змішувати з нашим. За Степаном Афанасійовичем Лихарєвим у 1588 році перелічено села Волково, «Онфилогово Чагримово тож» [Онфілогово, воно ж Чагримово], Борихино Мартьяново тож, Падалцово, Осаново Волоцкое тож і пустку; помістя було виділено в 1588 році. Джерело — окрема книга на помістя дітей боярських Тверського повіту 1588 року в публікації «Писцові матеріали Тверського повіту XVI століття», с. 564—565. Збіг подвійної назви з рукописною статтею № 161 відказної книги 1667/1668 року доводить, що акт спр. 16065 стосується лінії Онфілогово/Чагримово, а не Онфілогово/Белоглазово. Розрізнювальний ключ тепер суворий: наше місце супроводжують Белоглазово, Нікольське Свечино, Садиково, Ішково, Вороніно і Попово; чуже — Чагримово і володіння Лихарєва.
- Revision1782Verification
- Перевірено ревізьку казку 1782 року села Первитино: ГАТО, ф. 312, оп. 6, спр. 100; FamilySearch, плівка 2043614, DGS 5363904, внутрішні сторінки 168—187 (кадри приблизно 750—769). Заголовок відносить Первитино до володіння покійного капітан-поручика лейб-гвардії Ізмайловського полку Петра Семеновича Хлопова; слідом за селом записано село Богданишна. Онфілогової та Вороніної в цій казці немає. Отже, не можна автоматично вести їхній власницький ланцюжок через Хлопових лише через близькість до Первитина. Для 1782 року Первитино ще враховувалося в Тверському повіті; пізнішу належність району до Зубцовського повіту не слід переносити назад без застереження.
- Revision1782Inventory Check
- Повністю перевірено внутрішні описи двох сусідніх добірок ревізьких казок Тверського повіту: ГАТО, ф. 312, оп. 6, спр. 102 і 103; FamilySearch, плівка 2043616, DGS 5363906, кадри 217—232 і 691—707. Назв Онфілогово, Анфілогово, Анпілогово, Ампілогово, Свечино та їхніх очевидних варіантів у переліках не знайдено. Негативний результат стосується лише цих двох справ і не доводить зникнення села.
- Confession1741Verification
- Встановлено й переглянуто точний цифровий комплекс сповідних відомостей: ГАТО, ф. 160, оп. 1, спр. 16855, 1741 рік; FamilySearch, плівки 2374526—2374527, DGS 5196004—5196005. Справа 16855 починається на кадрі 503 першої плівки, тому номери в дослідницькому покажчику треба рахувати всередині справи. Первитино вказано на внутрішній сторінці 248, Садиково — на 258. Розділ «Никольское» на внутрішній сторінці 475 продовжується вже на DGS 5196005; його заголовок прямо відносить це Нікольське до Захозького стану. Це інше однойменне місце, не Нікольське Свечино Воловицького стану, і використовувати його мешканців чи духовенство в картці Онфілогова не можна.
- Confession1741Sources
- Каталог FamilySearch 1343962: https://www.familysearch.org/search/catalog/1343962 ; публічна навігація по справі 16855: https://forum.vgd.ru/5071/120404/0.htm ; DGS 5196004: https://www.familysearch.org/search/film/005196004 ; продовження DGS 5196005: https://www.familysearch.org/search/film/005196005
- Full Text Corpus Check
- Перевірено повністю відкритий 364-сторінковий OCR-PDF «Писцові книги XVI століття. Тверський повіт. Розпізнаний текст» з публікації ВГД: https://disk.yandex.ru/d/YHq90DVnY70r0Q (159124482 байти; SHA-256 91ddb3e57f344930f4072a7ec625e8e652ff393a4ae2575f923ff6490f9092d6). Пошук за формами Онфілог, Онпілог, Анфілог, Анпілог, Ампілог, Амфілог, Свечино та Юрлов знайшов лише дві вже відомі статті: с. 111 з опису 1539/1540 року і с. 230 з дозору 1551—1554 років. Їх візуально звірено із зображенням сторінок. Включена до того самого PDF книга кінця XVI століття описує землі Симеона Бекбулатовича в інших перелічених волостях і не охоплює Хорвач, тому відсутність там Онфілогова не доводить зникнення села.
- Service Landholder Acts Corpus Check
- Проведено суцільний повнотекстовий пошук по чотирьох томах «Актів служилих землевласників XV — початку XVII століття» (упорядник О. В. Антонов). У томі I перевірено повний 430-сторінковий PDF; у томах II—IV — доступні повні тексти та іменні/географічні покажчики. Форм Онфілог, Анфілог, Анпілог, Ампілог, Онфілогово, Анфілогово і Свечино стосовно шуканого тверського володіння не знайдено; збіги «Панфилов» виключено як інші імена. У IV томі трапляються Олексій і Федір Юрлови, але їхні акти не пов'язують рід із Нікольським Свечином. Цей негативний результат звужує опублікований актовий корпус, проте не замінює непред'явлених грамот Стефаніди та неопублікованих справ РГАДА. Опис серії: https://bibl-kostroma.ru/книги-сборники-альманахи/а .
- Kalyazin Monastery Acts Corpus Check
- 24 серпня 2026 року повністю перевірено іменний і географічний покажчики видання «Акти Троїцького Калязинського монастиря XVI ст.» (М.; СПб., 2007, 248 с.). Шукані форми Онфілог, Анфілог, Анпілог, Амфілог, прізвища Свечин і Юрлов, назви Нікольське Свечино і Белоглазово в опублікованому корпусі не трапляються. У покажчику виявлено іншу людину — Онфим Негодяй Ушаков син (акт № 132); його ім'я Онфим фонетично близьке до початку «Онфілог», але є самостійним календарним ім'ям і не може бути перетворене на Онфілога без прямого свідчення. У книзі є також великокнязівське село Онфимова біля меж земель Калязинського монастиря (друкована с. 134), що наочно підтверджує утворення присвійних назв від особового імені, але стосується іншого імені та кашинської географії. Негативний результат важливий тому, що публікація охоплює реальні тверські акти й землевласників XVI століття. Посилання С. М. Попова «РГАДА. Ф. 1193. Оп. 1. № 31—33. Вкладная книга» надруковано саме так у скані автореферату, але воно не збігається із сучасним офіційним описом фонду; до архівного перекодування його не можна самочинно перетворювати ні на самостійні справи 31—33, ні на аркуші 31—33 справи 1. Відкритий том: https://aarheo.ru/files/Kalyazin.pdf ; бібліотечна картка: https://aarheo.ru/library ; скан автореферату С. М. Попова: https://www.prlib.ru/item/372777 .
- Kalyazin Popov Citation Correction
- Скан друкованого автореферату С. М. Попова в Президентській бібліотеці двічі підтверджує буквальне посилання: «РГАДА. Ф. 1193. Оп. 1. № 31—33. Вкладная книга Троицкого Калязина монастыря» [РГАДА. Ф. 1193. Оп. 1. № 31—33. Вкладна книга Троїцького Калязинського монастиря]. Отже, це не OCR-помилка веб-копії. Водночас сучасний офіційний опис показує, що самостійні справи 31, 32 і 33 датовано 1852—1858 роками, вони мають обсяг 955, 1072 і 852 аркуші та описані як укази, відомості й різнорідні монастирські справи — давньою вкладною книгою вони не є. Справа 1 справді містить вкладні, жалувані, купчі та межові грамоти XV—XVII століть на 266 аркушах, однак даних, які дозволяли б упевнено розкрити поповські «№ 31—33» як арк. 31—33 справи 1, поки немає. Можливі стара або внутрішня нумерація рукописів, подальша переробка опису або неточність самого архівного шифру в Попова. Тому безпечний наступний крок — запросити в РГАДА ідентифікацію та сучасний шифр цитати Попова, доклавши сторінку автореферату; замовляти нинішні спр. 31—33 або спр. 1, арк. 31—33 як уже встановлену вкладну книгу не можна. Офіційний опис: http://rgada.info/opisi/1193-opis_1.pdf ; картка фонду: http://rgada.info/poisk/index.php?fund_number=1193&fund_name=&list_number=&list_name=&Sk=100&B1=Найти ; друкований скан автореферату: https://www.prlib.ru/item/372777 .
- Kalyazin Fund1193Manuscript Structure
- Вступ до наукового видання «Акти Троїцького Калязинського монастиря XVI ст.» (М.—СПб., 2007) уточнює фізичну будову сучасного комплексу. РГАДА, ф. 1193, оп. 1, кн. 1 — штучно складений пізнішими архівістами том на 266 аркушах: у ньому поєднано оригінальні акти, копії XVI—XVIII століть і фрагменти копійної книги. Кн. 4 — інший складений том на 490 аркушах: акти займають арк. 1—290 і 469—482, виписи з писцових книг — арк. 291—408, два архівні описи XVIII століття — арк. 409—468. Зміст книг 1 і 4 частково перекривається. Це пояснює, чому один старий документ міг мати кілька рівнів нумерації — номер окремого акта, аркуш усередині зшитого тому і пізніший архівний шифр, — але ще не доводить, який саме рівень мав на увазі Попов під № 31—33. Видавці також повідомляють, що пошуки додаткових актів у ГАТО і Тверському музеї результату не дали. Джерело: «Акти Троїцького Калязинського монастиря XVI ст.», упор. С. М. Кістерев, Л. О. Тимошина. М.—СПб.: Альянс-Архео, 2007, вступ, опис рукописної традиції; цифрова копія: https://aarheo.ru/files/Kalyazin.pdf .
- Kalyazin Old Descriptions Checked
- Старі описи монастирського зібрання перевіряються окремо від самого актового корпусу. Віртуальна виставка Тверської обласної бібліотеки підтверджує, що «Короткий опис» ієромонаха Павла (Крилова), Калязин, 1900, описує 354 патріарші, митрополичі та архієрейські грамоти лише XVII століття, датовані 1614—1683 роками. Це не шукана вкладна книга XV—XVI століть і не ймовірне джерело імені засновника Онфілогова. Доступний у бібліотеці п'ятисторінковий фрагмент книги Павла Крилова 1897 року містить лише титульні аркуші та види монастиря; архівної нумерації в ньому немає. Повнотекстова копія опису О. Є. Вікторова 1890 року дає важливий негативний і водночас структурний результат. У бібліотеці та ризниці Вікторов бачив у липні 1880 року всього десять рукописів: три XV, три XVI, три XVII і один XVIII століття; жоден в описі не названо вкладною книгою. Для порівняння, опис 1653 року налічував 24 рукописи, з яких до 1880 року Вікторов упевнено зіставив лише два збірники. Архів він описав окремо: пункт 5 — 102 акти XVIII століття, пункт 6 — близько 250 актів XVI—XVIII століть у старовинних копіях, оправлених у книгу приблизно на 500 аркушах; оригінали більшості цих актів входили до попередніх томів. Така структура дуже схожа на пізні складені томи, про які пише видання 2007 року, і пояснює можливість внутрішньої нумерації актів, але не виявляє окремої вкладної книги № 31—33. Неперевіреними залишаються опис О. М. Лебедєва 1867 року та музейна замітка І. Ф. Голубєва 1960 року. Джерела: https://projects.tverlib.ru/makary_kalyazinsky/ ; О. Є. Вікторов, «Описи рукописних зібрань у книгосховищах Північної Росії», СПб., 1890, с. 279—284, цифрова копія: https://azbyka.ru/otechnik/books/file/30293-Описи-рукописных-собраний-в-книгохранилищах-северной-России.pdf ; картка НЭБ: https://rusneb.ru/catalog/000199_000009_003551382/ .
- Kalyazin D1Digitization Check
- Актуальний вивантажуваний каталог ГИС УИАД перевірено окремо щодо архіву РГАДА: записів фонду 1193 в доступному онлайн-наборі немає, тому справу 1 і передбачувані арк. 31—33 не можна відкрити через поточний погодинний перегляд. Справа залишається доступною лише через читальну залу або замовлення копій у РГАДА. Це перевірка каталогу доступності, а не змісту аркушів. Каталог: https://metrics.tilda.ws/gisuiad ; офіційний портал: https://online.archives.ru/ .
- Kalyazin Feeding Book Full Check
- Повністю перевірено цифрову копію публікації І. О. Іванова «Кормова книга Колязинського монастиря» (публікація 1891/1892 року, 34 цифрові сторінки). Текст описує вклади й поминання переважно з 1610 року; форм Онфілог, Анфілог, Анпілог, Амфілог, Юрлов, Свечин, Белоглаз, Нікольське Свечино і сталого куща сіл Стефаніди в ньому не виявлено. Отже, пізня кормова книга не зберегла очевидного поминального містка до шуканого епоніма. Цей негативний результат не поширюється на давні грамоти справи 1 і передбачувані аркуші 31—33: це різні комплекси. Цифрова копія: https://docs.tverlib.ru/kraevedenie/lb0000882/ ; бібліотечна картка: https://elib.tverlib.ru/kormovaya_kniga_kolyazina_monastyrya_s_predisloviem_chlena_tverskoy_uchenoy_arhivnoy_komissii_i .
- Kalyazin Archive Inventory1891Check
- Посторінково перевірено дореволюційний «Опис давнім грамотам та іншим документам, що зберігаються в архіві першокласного Троїцького Калязинського монастиря» (Твер, 1891, 36 с.). У переліку грамот XV—XVI століть не виявлено Онфілога, Анфілога, Юрлових, Свечиних, Нікольського Свечина чи Белоглазова. Натомість опис дозволяє точно датувати чужу Онфимову: № 121 — мінова монастирського села Панкратова на село Онфимово, 1542 рік; № 141 — список на зворотний обмін села Онфимова на Панкратово, 1552 рік. Це підтверджує, що Онфимова була самостійним предметом земельної угоди і не є помилковим прочитанням Онфілогова. Поруч у каталозі є купча 1527 року на інше село Нікольське в Кашинському повіті (№ 65) і розмежування 1528 року села Вороніна з починком Попадьїним (№ 71); збіги окремих поширених назв без усього сталого куща Нікольське Свечино — Садиково — Ішково — Острогіно — Вороніно — Попово не пов'язують ці акти з володінням Стефаніди. Цифрова копія: https://docs.tverlib.ru/kraevedenie/lb0000377/ ; бібліотечна картка: https://elib.tverlib.ru/opisi_drevnim_gramotam_i_drugim_dokumentam_hranyashchimsya_v_arhive_pervoklassnogo_troickogo .
- Anfilof1516Land Act Parallel
- У купчій серпня 1516 року на чверть села Титовської одночасно названо двох різних носіїв потрібної іменної основи. Максим Нестеров продав землю, яку раніше купив «у Анфилофья у Иванова сына» [в Анфілофія, Іванового сина]; серед послухів (свідків) тієї самої угоди записаний «Анфилоф Мосеев сын» [Анфілоф, Мосеїв син]. Перший Анфілофій був попереднім власником частки села, другий Анфілоф — учасником засвідчення угоди. Акт належить до північноруського комплексу Антонієво-Сийського монастиря і ніяк не пов'язаний із Тверським повітом, тому жоден із двох людей не стає засновником Онфілогова. Знахідка важлива інакше: вона показує, що форми Анфілофій/Анфілоф справді вживалися як особові імена землевласників і учасників земельних угод саме в поколінні виникнення тверського топоніма. Одночасна присутність двох однойменних людей також послаблює попередній аргумент від виняткової рідкісності: одного збігу імені й часу недостатньо без географічного чи власницького містка. Первинна цифрова публікація СПбІІ РАН: https://gis.spbiiran.ru/cyrillic/cyrillic-alphabet-1217/acts/1153 .
- Ryazan Anfilog Peasant Parallel
- У судній грамоті щодо спору Рязанського Ольгова монастиря з Федором Карцовим, датованій публікацією 1530-ми роками, серед учасників государевого обшуку прямо названо «из великого князя села ис подклетного и Старотумова крестьянин Анфилог Иванов сын Констянтинова» [з великокнязівського підклітного села і Старотумова селянин Анфілог, Іванів син Константинова]. Обшукувач Тимофій Аігустов опитував 43 дітей боярських, духовних осіб і селян про те, кому належало село Рупосово, хто його поставив і скільки років воно існувало; Анфілог входив до групи, яка підтвердила хресним цілуванням давнє володіння Ольгова монастиря. Це перший знайдений безпосередній селянин із повною формою Анфілог, точно сучасний тверському запису і причетний до розгляду про походження села. Але документ стосується Рязанського повіту, не називає Нікольського Свечина, Юрлових чи тверської волості Хорвач, тому ця людина слугує найсильнішою соціальною паралеллю, а не встановленим епонімом. Архівна адреса публікації: РГАДА, ф. 1199, оп. 1, № 118, арк. 200—220 зв.; ім'я на арк. 212; публікація «Пам'ятки Рязанського краю», № 61, с. 88—95; відкритий текст: https://m.62info.ru/history/node/10631 .
- Ryazan Named Founder Mechanism
- Та сама рязанська судна грамота дає рідкісний буквальний зразок того, як документ XVI століття встановлював засновника й епоніма поселення. Свідки показали, що Карець Курдумов і його син Федір «ту деревню поставили» [поставили те село], причому розійшлися щодо давності: сім, шість або чотири роки. Окремо про старе селище сказано: «словет ... то селищо Митусово потому, что жил на том селище конюх Митус» [зветься ... те селище Митусовим тому, що жив на тому селищі конюх Митус]. Тут одночасно названо людину, її заняття і причину топоніма. Це не історія тверського Онфілогова, а точна порівняльна модель шуканого доказу: для завершення пошуку потрібен такий самий рядок — хто поставив село або чому місце назване Онфілоговим. Важлива й пересторога джерела: свідчення про недавнє заснування розходилися, а Федір намагався поширити стару назву Митусово на свій спірний двір. Отже, навіть пряму формулу слід читати разом із межами, правом на землю і незалежними свідками. Відкритий повний текст: https://m.62info.ru/history/node/10631, арк. 211—214 за публікацією.
- Spbiiran Person Index Audit
- 24 серпня 2026 року через публічний GraphQL-пошук ГІС СПбІІ РАН перевірено персональні форми Онфілог, Анфілог, Анпілог, Ампілог, Амфілог, Анфілоф, Анфілофій і Амфілохій, а також широкі початки Анфі-, Онфі-, Амфі-, Анпі-, Онфо- і Анфо-. Точне гніздо Анфілоф дало лише трьох індексованих людей: Анфілофія Іванова сина й Анфілофа Мосеєва сина в одній північній купчій 1516 року, а також Анфілофія Онтрофієва сина в купчій на володіння в Климовському селі 1562 року. Останній надто пізній і теж не пов'язаний із Твер'ю. Осіб із формами Онфілог, Анфілог, Анпілог, Ампілог або Амфілог в індексі не знайдено. Це негативний результат усередині однієї наукової бази, а не доказ відсутності людини в неопублікованих тверських книгах.
- Next Archival Target
- Головне нове замовлення — повний оригінал або найближча копія відказної книги 21 серпня 1655 року, опублікованої в «Мікулинському літописі» на с. 72—75. Друкований перелік уже дав точну формулу «деревня Белоглазова на реке на Ржати» [село Белоглазова на річці Ржаті], але подвірні імена у витягу пропущено. Потрібно встановити сучасний архівний шифр акта й замовити всі аркуші статті: імена селян, підставу володіння Івана Андрійовича Голіцина, попереднього тримача, формулу продажу Куракіну і межі. Особливо розрізняти дві однойменні позиції одного акта — жиле село Белоглазову на Ржаті та окрему пустку Белоглазову. Друге вузьке замовлення: РГАДА, ф. 1209, оп. 1, ч. 2, спр. 16081, розрахункові арк. 279—283. Потрібні повні статті № 271 «поместье Третьяка Старкова» [помістя Третяка Старкова] і № 272 «поместье Микиты Старкова, пустошь Анфилогово, Белоглазово тож» [помістя Микити Старкова, пустка Анфілогово, воно ж Белоглазово], включно зі зворотами аркушів. Шукані елементи: по батькові Микити, попередній власник Анфілогова, формула дачі, посилання на грамоту, межові сусіди та зв'язок із Третяком Старковим. Саме ці два замовлення мають закрити розрив між Старковим після 1634/1635 року і Голіциним у 1655 році. Далі: економічні примітки до дачі № 516 «д. Онфилогова» — РГАДА, ф. 1355, оп. 1, спр. 1694; алфавіт власників — спр. 1695; власницька стаття Куракіна в переписі 1677/1678 років — ф. 1209, оп. 1, спр. 16060, арк. 319 зв.—348; перепис 1710 року — спр. 16083, 16086—16087. Щодо фонду Калязинського монастиря спершу потрібен довідковий запит про сучасний шифр посилання С. М. Попова «ф. 1193, оп. 1, № 31—33, Вкладная книга»; нинішні спр. 31—33 не замовляти, оскільки вони належать до XIX століття. У всіх книгах перевіряти кущ Нікольське Свечино — Садиково — Ішково — Острогіно — Вороніно — Попово і виключати інше Онфілогово, воно ж Чагримово.
- Name Etymology
- М. О. Петровський наводить Амфілох і Амфіл як розмовні форми імені Амфілохій. В. А. Ніконов уточнює, що Амфіл було також окремим канонічним ім'ям і що в живому мовленні могли змішуватися похідні від Амфілохія, Амфіла, Ампелія та Амплія. Тому надійний висновок із назви — особова форма Онфілог/Анфілог/Анпілог; відновлення повної церковної форми Амфілохій імовірне, але не абсолютне. Незалежні джерела називають реальних носіїв: попереднього власника Анпілога Іванова сина Онаньїна, згаданого ретроспективно в орловській книзі 1594/1595 року, і селянина Анпілога (Анфілога) Іванова сина Константинова з рязанських джерел.
- Name Etymology Sources
- М. О. Петровський. Словник російських особових імен: стаття «Амфилохий» (Амфіл, Амфілох — розмовні форми): https://gramota.ru/biblioteka/slovari/slovar-russkih-imyon ; В. А. Ніконов. Географія прізвищ, розділ про імена Амфіл/Амфілохій і форми Ампілогов, Амфілогов: https://ruslang.ru/doc/etymology/1971/13-nikonov.pdf ; Алфавіт осіб Рязанського краю: Анпілог (Анфілог) Іванов син Константинова, селянин: https://62info.ru/history/node/9353
- Manuscript Verification
- Точну статтю знайдено в РГАДА, ф. 1209, оп. 1, кн. 466, арк. 183 зв.—184 (цифровий файл reg-num-0406_rgada_1209_1_466_184.jpg). Оригінал підтверджує: «дер. Онфилогово: 4 дв.» [с. Онфілогово: 4 двори]; слідом за кількістю дворів ідуть рілля і сіно, імен чотирьох господарів немає. Публікація 1877 року в цій частині не пропустила подвірних імен — їх немає в рукописі.
- Ivan Yurlov Elder Candidate Reassessment
- Іван Тимофійович Юрлов-Плещеєв Великий тепер є кандидатом на чоловіка Стефаніди з найбільш змістовним збігом. Дослідження О. В. Казакова показує: після його втечі між 1508 і початком 1511 року в Московській державі залишалася перша дружина, тричі згадана в дипломатичних документах 1511—1512 років без особового імені; Василій III так і не дозволив їй виїхати до чоловіка. У Литві Іван одружився вдруге з Ганною, дочкою Мартина Хребтовича, до січня 1516 року. Востаннє Івана знайдено живим 30 січня 1529 року, а в 1532 році Ганна вже розпоряджалася його домом як майном чоловіка. Це точно узгоджується з висновком Матісона «Юрлов Иван (до 1539)» і з появою Стефаніди в 1539 році як тримачки руського володіння Івана. Збігаються рідкісне родове ім'я, сімейний стан, країна перебування першої дружини та хронологія смерті. Але першу дружину ніде не названо Стефанідою, а Нікольське Свечино не перелічене серед відомих володінь Івана Великого; тому це провідна атрибуційна гіпотеза, а не встановлена тотожність.
- Ivan Yurlov Elder Candidate Source Details
- О. В. Казаков. «За его к нам верную службу…»: Іван Тимофійович Юрлов із роду Плещеєвих у Великому князівстві Литовському // Исторический вестник. 2014. Т. 7 (154). С. 86—113: перша дружина в Московській державі та дипломатичні прохання — с. 92—93; другий шлюб із Ганною Хребтович — с. 100—101; остання прижиттєва згадка 30 січня 1529 року та розпорядження Ганни майном у 1532 році — с. 105; дочки від другого шлюбу — с. 112. Литовська метрика. Кн. 7. Вільнюс, 2011. № 91, 98.1, 131.2 — три дипломатичні згадки про першу дружину.
- Kashin Anfilof Lodygin Candidate
- Повне розпізнавання тому III «Актів соціально-економічної історії Північно-Східної Русі» виявило ще одного реального Анфілофа покоління епоніма — не особисто, а через сина. Близько 1499—1505 років у купчій на село Красникову Жабенського стану Кашинського повіту названо «Пешок Анфилофов сын Лодыгина» [Пешок, Анфілофів син Лодигіна]; він був послухом і власноруч приклав руку до грамоти. Близько 1505—1510 років Пешок сам писав іншу купчу, а в 1515/1516 році знову виступав послухом. Його патронім засвідчує реального Анфілофа старшого покоління, ймовірно, який жив у XV столітті. Це перший знайдений слід такого батька всередині кашинського земельно-актового кола Тверської землі, тому він географічно змістовніший за рязанські та північні паралелі. Однак усі три дії Пешка стосуються Кашинського повіту та актів Троїцького Калязинського монастиря; Нікольського Свечина, Юрлових і Онфілогова в них немає. Статус старшого Анфілофа Лодигіна — новий регіональний кандидат, але не встановлений епонім. Джерело: АСЭИ. Т. III. М.: Наука, 1964. № 169, 174 і посилання видавців на Калязинську книгу IV, № 4; особливо с. 179, 189 та іменний покажчик с. 551.
- Asei Full Corpus Founder Audit
- 24 серпня 2026 року весь 346-сторінковий скан АСЭИ, т. III, що не мав текстового шару, розпізнано посторінково й перевірено за формами Онфілог, Онпілог, Анфілог, Анпілог, Амфілог, Амфілох, Анфілоф, а також за Юрловим, Інковим/Іпковим, Белоглазовим, Свечиним і Хорвачем. Окрім уже відомого Анфілофа Селіванова, виявлено Пешка Анфілофова сина Лодигіна з Кашинського повіту та рязанського «княж Федоров муж» [людину князя Федора] Антипу Анфілогова сина Феодотьєвського з роз'їжджої 1483—1503 років. Жоден акт тому не пов'язує цих людей із Нікольським Свечином або Юрловими. Негативний результат стосується всього опублікованого тому, а не лише електронного покажчика; нових носіїв імені збережено як кандидатів і контрольні паралелі.
- Ivan Yurlov Younger Uglich Lead
- Духовна грамота князя Дмитра Івановича Жилки, складена до 14 лютого 1521 року, повідомляє: «а у Ивана у Юрлова у меншово купил есми село Инково з деревнями» [а в Івана Юрлова Меншого купив я село Інково з селами]. Академічне видання 1950 року та його географічний покажчик друкують «Инково»; електронні транскрипції Vostlit і DrevLit дають варіант «Ипково». Обидва прочитання стосуються одного села Углицького повіту. Іван Менший — найімовірніше, молодший брат Івана Тимофійовича Юрлова-Плещеєва Старшого. У тому самому Углицькому повіті в 1536/1537 році знайдено Тонкого Онфілогова. Це створює новий трикутник пошуку: Юрлов — Углич — носій патронімічного іменування Онфілогов. Але Інково і Прилуки поки не зведено в один власницький комплекс, дружину Івана Меншого не названо, а перехід тверського Нікольського Свечина до Стефаніди не простежено.
- Ivan Yurlov Younger Uglich Source
- Духовні й договірні грамоти великих і удільних князів XIV—XVI ст. М.—Л., 1950. № 99. С. 409—415, особливо с. 414; РГАДА, ф. 135, від. I, рубр. I, № 35, арк. 1—5. Перше видання: СГГД. Ч. 1. М., 1813. № 147. С. 405—411. Біографічна атрибуція: О. В. Казаков. «За его к нам верную службу…» // Исторический вестник. 2014. Т. 7 (154). С. 86—113.
- Uglich Museum Yurlov Place Correction
- Стаття Углицького державного музею про помісну систему помилково повідомляє, нібито князь Дмитро Жилка купив в Івана Юрлова Меншого село Воскресенське. Первинний опублікований текст духовної грамоти на с. 414 розмежовує дві угоди: в Іванця Тура Меншого куплено сільце Воскресенське, а в Івана Юрлова Меншого — село Інково з селами. Географічний покажчик того самого академічного видання окремо наводить Інково і Воскресенське як два села Углицького повіту. Тому музейний переказ не створює нового володіння Юрлова і не повинен підміняти буквальну грамоту. Стаття музею корисна для атрибуції Івана Меншого, але назву його маєтку виправлено за першоджерелом: https://uglmus.ru/about/publics/pomestnayasistema_copy/ .
- Yurlov Memorial Book Verification
- Вкладна книга Троїце-Сергієва монастиря / вид. підгот. О. М. Клітіна, Т. М. Манушина, Т. В. Ніколаєва. М.: Наука, 1987. Розділ 98 «Род Юрловых» [«Рід Юрлових»], с. 74, рукописний арк. 248. Два ранні записи розділу: 28 березня 1535 року вклад Василя Боброва «по Тимофее Юрле и по ево родителех» [«за Тимофія Юрлу і за його батьків»]; 30 грудня 1540 року старець Селівестр Ступішин дав 10 рублів «по Петре Иванове сыне Юрлове» [«за Петра Іванового сина Юрлова»]. Перша форма показує вихідне прізвисько Юрла, друга документально встановлює Петра Івановича Юрлова і його смерть до дати вкладу, але не називає його матері й не уточнює, котрий із двох Іванів був батьком. Біографічне застереження про двох можливих батьків: С. Б. Веселовський. Дослідження з історії класу служилих землевласників. М.: Наука, 1969. С. 258.
- Timofey Yurlo Biography
- Тимофія Юрлу з вкладного запису ототожнюють із Тимофієм Михайловичем Плещеєвим на прізвисько Юрло, представником старомосковського роду Плещеєвих і окольничим Івана III. 1469 року він брав участь у поході на Вятку і Казань, потрапив у полон у бою біля гирла Ками при впадінні у Волгу і був звільнений 1 вересня. Службові відомості впевнено доводять його життя до 1490-х років; довідкові дати смерті розходяться між 1496 і 1504 роками, тоді як поминальний вклад встановлює лише, що до 28 березня 1535 року він уже помер. Пізні діалектні значення слова «юрло» — «силач, драчун» [«силач, забіяка»], а також зближення з неспокійною, рухливою людиною — залишено як можливі паралелі, але не перенесено на особу XV століття як доведену характеристику.
- Timofey Yurlo Sources
- Енциклопедична стаття «Плещеевы» [«Плещеєви»] на порталі История.РФ: https://w.histrf.ru/articles/pleshcheevy ; Російський біографічний словник: стаття «Плещеев, Тимофей Михайлович (Юрло)»; Словник повітової череповецької говірки, стаття «Юрло» («прозвище: силач, драчун» [«прізвисько: силач, забіяка»]): https://www.booksite.ru/fulltext/gerasimov/text.pdf ; вкладний запис: Вкладна книга Троїце-Сергієва монастиря. М.: Наука, 1987. С. 74, рукописний арк. 248.
- Rejected Candidate Source
- О. В. Казаков. «За его к нам верную службу…»: Иван Тимофеевич Юрлов из рода Плещеевых в Великом княжестве Литовском [«За його до нас вірну службу…»: Іван Тимофійович Юрлов із роду Плещеєвих у Великому князівстві Литовському] // Исторический вестник. 2014. Т. 7 (154). С. 86—113. https://historicalreporter.ru/upload/iblock/6e4/6e4f237c6556694ca664ea440023b6ed.pdf
- Demidov Uglich Corpus Audit
- 24 серпня 2026 року повністю розпізнано й перевірено всі 2967 цифрових сторінок шести послідовних випусків наукової публікації М. О. Ліпінського «Угличские писцовые книги. Угличский уезд в XVII веке» [«Углицькі писцеві книги. Углицький повіт у XVII столітті»] у «Временнике Демидовского юридического лицея», книги 41—46. Пошук охопив форми Онфілог, Онфіл, Анфілог, Анфіл, Анпілог, Амфілог, Анфілоф, Лодигін, Юрлов, Інково/Іпково, Прилуки, Свечино, Белоглазово і Хорвач; сумнівні збіги звірялися із зображеннями сторінок. Село Інково/Іпково, куплене князем Дмитром Жилкою в Івана Юрлова Меншого до 1521 року, у цій пізній писцевій книзі під очікуваними читаннями не знайдено. Це негативний результат для опублікованого корпусу 1629/1630 року, а не доказ зникнення села чи помилковості акта XVI століття.
- Uglich Onfilovyevo1629Lead
- У книзі 41, друкована с. 101, стаття 165, серед шістнадцяти порожніх помісних земель колишнього помістя Тимофія Іванова сина Волинського прямо надруковано: «Пст. Онфиловьево, паш. л. пор. серед. земли 5 чтв. ... сена 5 коп.». Читання перевірено за зображенням сторінки. Це друге углицьке топонімічне свідчення рідкісної основи: окрема пустка Онфіловйово в Городському стані вже існувала як назва до 1629/1630 року. Вона не є тверським Онфілоговом: інший повіт, інший володільницький комплекс, форма Онфіловйово і відсутність Нікольського Свечина. Точну сучасну локалізацію всередині групи пусток Турищево — Мехово — Кононово — Кобилино поки не відновлено.
- Uglich Lodygino Cluster
- Повна перевірка углицької книги виявила не одне, а кілька Лодигіних: на друкованій с. 123 записано пустку «Лодыгино, а Ушаково тож» [«Лодигіно, воно ж Ушаково»] на Корожечні і чотири порожні млинові місця, зокрема Лодиженський млин; в інших станах трапляються колишнє село Лодигіно, пустка Поригіно «Лодыгино тож» [«воно ж Лодигіно»] і ще одна пустка Лодигіно. Це підтверджує помітний углицький топонімічний слід імені або роду Лодигіних і робить кашинського Пєшка Анфілофова сина Лодигіна змістовнішим як напрям пошуку. Але множинність однойменних об'єктів водночас забороняє автоматично пов'язувати будь-який із них із родиною Пєшка чи з Прилуками. На с. 123 Лодигіно належить до вотчини князя Івана Михайловича Катирева-Ростовського біля Корожечни, тоді як Прилуки — окрема троїцька вотчина на Волзі.
- Priluk1629Household Audit
- Статтю 305 писцевої книги 1629/1630 року про троїцьке село Прилуки перевірено повністю за друкованими с. 157—195: церковні двори, монастирський двір, скотний двір, дев'ять дітьонишевих дворів, селянські й бобильські двори, порожні місця, залежні села, бездвірні бобилі та межі. У тогочасному поколінні села немає форм Онфілог, Анфілог, Анфіл, Лодигін, Юрлов, Свечин чи Белоглаз. Тонкой Онфілогов відомий за ранішим записом 1536/1537 року, тому відсутність його імені майже століття потому очікувана і не спростовує існування ранньої людини; вона лише показує, що пізня писцева книга не зберегла прямого нащадка з тим самим іменуванням.
- Pogodin1846Codicology
- За чотирма частинами дослідження С. М. Каштанова «По следам троицких копийных книг XVI в.» [«Слідами троїцьких копійних книг XVI ст.»] повністю перевірено рукописну основу публікації Тонкого Онфілогова. Виписка з писцевих книг Семена Бутурліна з товаришами займає в РНБ, Погод. 1846 самостійний блок арк. 65—77 зв.; Тонкой названий на арк. 65 зв. Каштанов зазначає цей документ серед текстів, не відомих за оригіналами чи іншими списками, тобто запис зберігся в єдиному відомому свідкові. До копійної книги Троїце-Сергієва монастиря № 518 дослідник повернув інші погодінські аркуші — 1—10, 16 і 78—85; аркуші 65—77 туди не входять і в опублікованій серії не ототожнені з книгою № 637. Це знімає попереднє припущення, нібито пошук батька Тонкого можна вести за змістом книги № 518. Правильне наступне коло — ранні акти самого села Прилуки та сусідніх монастирських земель. Публікації: Записки отдела рукописей, вип. 38 (1977), с. 30—63, особливо с. 31—35; вип. 40 (1979), с. 4—58, документ № 3, с. 43—47; вип. 42 (1981), с. 5—63; вип. 43 (1982), с. 4—37.
- Timoshka Anfilov1629Uglich Parallel
- Нового прямого носія основи знайдено в книзі 45, друкована с. 412, стаття 107: у селі Колюбаєво на річці Верексі, у старій вотчині Івана Юрійовича Нелединського Рожаловського стану, записано «во дв. б. Тимошка Анфилов» [«у дворі бобиль Тимошка Анфілов»]. Рядок перевірено за факсиміле. Тимошка — Тимофій; скорочення «б.» означає бобиль; Анфілов — патронімічне або вже родинне іменування від Анфіла. Для цієї людини створено самостійний профіль P9655 і запис PUB-LIPINSKY-1629-KOLYUBAEVO-TIMOSHKA-ANFILOV. Він розширює углицьке іменне гніздо, але жив у 1629/1630 році — майже через дев'яносто років після першого запису тверського Онфілогова — і тому не може бути його засновником. Колюбаєво лежало біля Верекси і Сіті в іншому володільницькому комплексі; на карті показано лише приблизний орієнтир басейну річки, не точний двір.
- Andrey Myasnov1577Identity Probe
- На аркушах 183 зв.—184 тверської книги з Онфілоговом діє скріпа дяка Андрія Мяснова. У березні 1577 року відповідну виписку Помісного приказу в сусідній справі скріпив дяк Андрій Мясний; довідник С. Б. Веселовського розкриває його як Андрія Микитовича Судокова-Мясного — тульського сина боярського і тисяцького 1550 року, згодом дяка Помісної ізби. Збіг рідкісного імені й родинного іменування несподіваний, але тотожність не встановлено: у тверській книзі немає по батькові, між документами 38 років, а довідник не включає тверську скріпу до біографії Андрія Микитовича. Не можна стверджувати ні що це одна людина, ні що назва Онфілогово через нього пов'язана з орловськими Анфілоговими. Офіційна цифрова копія РГАДА показує, що Сторожова книга на арк. 223–230 лише переписує відомості про відповідну пам'ять «за приписью» [«з підписом»] Мясного і не зберігає його власноручного підпису; порівняти почерк із тверською скріпою за цим примірником не можна. Перевірний шлях — знайти інший справжній акт Андрія Микитовича, зіставити скріпи, ранню службу й родовід Мясних. До доказу це палеографічна і біографічна зачіпка, а не міграційний міст і не підстава для карти.
Примітки до розшифровки
- Примітка
- Читання «Онфилогово» підтверджено за сканом сторінки: назву набрано курсивом, літера «г» видна виразно. OCR видання давав помилкове «Онфилозово», а також «Острозино» замість «Острогино». Продовження історії знайдено в офіційному описі РГАДА до спр. 16081: після 1634/1635 року місце записано як пустку «Анфилогово, Белоглазово тож» [«Анфілогово, воно ж Белоглазово»] у помісті Микити Старкова; читання другої назви підтверджується збігом з наявним Белоглазовом за 2,42 км від наукової реконструкції центру володіння.