Анфілоф Селіванов
Дослівна транскрипція
А на судѣ были Гордин соцкой, да Григорей Ярцев, да Мита Галасьев, да Лука Максимов, да Клим Давыдов, да Анфилоф Селиванов.Імена, біографії та зміст
Імена: 1 · пояснень: 11
Тут розібрано не лише прочитання імен. Для кожної людини показано її роль, варіанти написання, родинні та володільницькі зв’язки, хронологію, географію, силу доказу й точну межу між фактом і гіпотезою.
- Анфілоф Селівановодин із шести людей, присутніх на суді ярославського тіуна
Форми імені: Селіванов Анфілов · Онфілоф Селіванов · Селіванов
Самостійний носій рідкісного імені Анфілоф близько 1495—1497 років. Він жив у правильному часовому шарі, але знайдений у Ярославському, а не Тверському повіті; тотожність з епонімом Онфілогова не доведена.
- Буквальний рядок
- Наприкінці правої грамоти стоїть формула: «А на суде были Гордин соцкой, да Григорей Ярцев, да Мита Галасьев, да Лука Максимов, да Клим Давыдов, да Анфилоф Селиванов» [«А на суді були Гордін соцький, та Григорій Ярцев, та Міта Галасьєв, та Лука Максимов, та Клим Давидов, та Анфілоф Селіванов»]. Анфілофа названо шостим і останнім у переліку. Це читання перевірено за факсиміле друкованих сторінок 218—219, а не взято лише з іменного покажчика.
- Коли він жив
- Видавці датували акт приблизно 1495—1497 роками за учасниками та діловодними обставинами. Анфілоф був дорослою людиною, здатною бути присутньою на офіційному земельному суді, приблизно за 42—45 років до першого опису тверського Онфілогова. За поколінням він відповідає часу виникнення вже усталеної назви села.
- Де він з'являється
- Суд відбувався в Ярославському повіті й стосувався сіножаті Крестці біля річки Которосль, яку оспорювали у Спасо-Ярославського монастиря. Точне місце сіножаті не відновлено; карта ставить обережний орієнтир біля монастиря, а не видає його за двір чи землю Анфілофа.
- Що означає «на суде были» [«на суді були»]
- Формула перелічує людей, присутніх під час розгляду справи. Іменний покажчик видання характеризує Анфілофа як «мужа» на суді ярославського тіуна — учасника судової процедури, можливого послуха (свідка) чи засідателя від місцевої громади. Сам текст не називає його позивачем, відповідачем, суддею, писарем чи власником спірної сіножаті.
- Чи можна назвати його селянином
- Ні, поки що не можна. На відміну від Тонкого Онфілогова, якого писар вніс до переліку монастирських дворів, соціальне становище Анфілофа Селіванова в цьому рядку не вказано. Він міг належати до місцевих землевласників, служилих людей чи заможних селян, але вибір однієї версії без іншого акта був би вигадкою.
- Як побудоване його ім'я
- Анфілоф — особове чоловіче ім'я; Селіванов — друге іменування на -ов, найприродніше пов'язане з батьком чи старшою людиною на ім'я Селіван. Для кінця XV століття це ще не обов'язково спадкове прізвище сучасного типу. Буквальне читання могло звучати як «Анфилоф, Селиванов [сын]» [«Анфілоф, Селіванів [син]»].
- Чому форма Анфілоф важлива для Онфілогова
- Вона показує живий варіант того самого рідкісного іменного гнізда: Анфілоф — Онфілог — Анфілог. Чергування початкових А-/О-, коливання кінцевих -ф/-г і вставка -л-/-лог трапляються при передачі незвичного церковного імені писарями та в розмовному мовленні. Збіг не доводить, що йдеться про одну людину, але робить реконструкцію імені з топоніма значно надійнішою.
- Порівняння з Тонким Онфілоговим
- Анфілофа Селіванова названо особисто й приблизно на сорок років раніше за Тонкого; Тонкой же дає форму Онфілогов, майже буквально тотожну основі топоніма, і засвідчує ще одного Онфілога попереднього покоління. Перший кандидат сильніший як прямий носій імені потрібної епохи, другий — як точний фонетичний збіг. В обох відсутній тверський особистий зв'язок.
- Чому це не знайдений засновник
- Документ пов'язує Анфілофа із судовою подією біля Которослі в Ярославському повіті, а не з Нікольським Свечиним, волостю Хорвач чи Тверським повітом. В акті немає Онфілогова, Юрлових і переходу землі. Тому людину не можна переносити на 170—200 км і оголошувати епонімом лише через рідкісне ім'я та відповідну дату.
- Що підвищить його статус
- Потрібен другий акт, де Анфілоф Селіванов або його діти з'являються в Тверському повіті, поряд із Юрловими, Нікольським Свечиним чи в ланцюжку передачі землі. Корисні також документи, що розкривають його по батькові, володіння та рід. Поки що статус — підтверджений носій імені й кандидат для подальшої перевірки, але не засновник.
- Точне джерело
- АСЭИ (Акти соціально-економічної історії Північно-Східної Русі). Т. III. М.: Наука, 1964. Акт № 208, с. 217—219; архівна легенда видання: ГКЭ (Грамоти колегії економії), Ярославль, № 3/14751. Повний том доступний через Соборну бібліотеку та НЭБ (Національну електронну бібліотеку).
Зміст: що цей запис додає до історії родини
Нижче — зв’язне пояснення самого джерела: яку подію воно фіксує, кого називає, з якими місцями й родичами пов’язує і що саме додає до історії родини або її переселення.
Близько 1495—1497 років суддя — ярославський тіун Афанасій Дуров — розглядав спір Спасо-Ярославського монастиря з Микиткою Левоновим про сіножать Крестці біля річки Которосль. Після рішення на користь монастиря акт перелічує шістьох людей, що були присутні на суді; останнім названо Анфілофа Селіванова. Формула доводить існування реального мирянина з рідкісним ім'ям у поколінні, яке відповідає виникненню назви Онфілогово. Вона не називає його селянином, власником чи засновником і не пов'язує з Тверським повітом.
Робочий опис — не транскрипція
Близько 1495—1497 років Анфілоф Селіванов був одним із шести людей, присутніх на суді ярославського тіуна Афанасія Дурова у спорі про сіножать Крестці біля Которослі. Він є прямим і найранішим знайденим особистим носієм рідкісної форми Анфілоф у потрібному поколінні. Географічний зв'язок із тверським Онфілоговом не встановлено.