Онфілог
У документахАнфілог · Анпілог · Ампілог · Амфілог
- Життя
- Народження не встановлено — смерть не встановлено
- Місця
- Рязанська земля; Ярославський, Кашинський, Углицький, Тверський і Орловський повіти; Російська Північ і Північна Двіна · присілок Онфілогово при селі Нікольське Свечино
- Джерела
- 2
- Заняття
- Не вказано
Ім’я та зміст
Розбираємо дослівну форму, патронім, роль людини, час і географію, а також окремо зазначаємо, що документ доводить і чого з нього виводити не можна.
- Головний висновок на сьогодні
- Село справді зберігає пам'ять про чоловіка на ім'я Онфілог, який жив до 1539/1540 року. Його ім'я виводиться з форми Онфілогово з високою впевненістю; його стан і біографія — ні. Тепер знайдено два незалежні персональні сліди потрібної епохи. Найраніший прямий носій близької форми імені — Анфілоф Селіванов, особисто названий близько 1495—1497 років серед шести чоловіків на земельному суді ярославського тіуна. Найближча до топоніма патронімічна паралель — Тонкой Онфілогов із Прилука в 1536/1537 році: його іменування зберігає ім'я батька чи старшої людини Онфілога попереднього покоління. Анфілоф сильніший як прямо названа людина відповідного часу; углицький Онфілог — як точний збіг основи Онфілог-. Але жоден документ поки не пов'язує їх із Нікольським Свечиним і тверським селом. Тому ім'я та коло кандидатів установлено, а особу засновника ще не доведено.
- Що відомо про саму людину
- У живому мовленні його звали Онфілог або дуже близькою формою; він жив раніше за першу збережену писцеву статтю; його ім'я виявилося достатньо важливим для місцевої пам'яті, щоб закріпитися за поселенням. Невідомі по батькові, родове ім'я, вік, походження та юридичне ставлення до землі. Навіть стать людини виводиться не із закінчення -ово, а з чоловічої особової основи Онфілог, засвідченої паралельними іменуваннями епохи.
- Як знайдено ім'я
- Власника чи мешканця з таким ім'ям стаття не називає. Ім'я відновлюється з самого ойконіма: Онфілог-ово — поселення, яке сучасники пов'язували з людиною на ім'я Онфілог. Тому існування епоніма — висновок із форми назви, а не буквальна цитата про нього.
- Значення назви
- Суфікс -ов- тут присвійний. Для людей XVI століття назва означала «Онфілогове поселення», «місце Онфілога» або «село, пов'язане з Онфілогом». Вона не означає грецьку «засідку»: це значення можливого церковного першообразу імені, а не зміст російської назви села.
- Чи міг Онфілог бути Белоглазом
- Пізня формула «Анфилогово, Белоглазово тож» [«Анфілогово, воно ж Белоглазово»] допускає привабливу, але поки не доведену реконструкцію: одну людину могли звати Онфілогом за календарним чи побутовим ім'ям і Белоглазом за зовнішньою ознакою. Прізвисько Белоглаз справді існувало в першій половині XVI століття. Проте слово «тож» так само часто пов'язує стару й нову назви, що виникли від різних людей. Точного поєднання «Онфилог Белоглаз» у переглянутих джерелах немає, тому картка не склеює два імені в одну особу.
- Що означає Белоглазово
- Белоглазово розбирається за тією самою моделлю: Белоглаз- — особове прізвисько, -ов- — присвійна частина, -о — форма назви поселення. Буквальний історичний зміст — «місце Белоглаза». Прізвисько могло вказувати на дуже світлі, сірі чи помітні очі, на особливість погляду або бути вже успадкованим родинним іменуванням; джерело не пояснює мотиву прізвиська.
- Дві версії подвійної назви
- Версія 1: Онфілогово було старою назвою, а Белоглазово з'явилося пізніше від нового поселенця, тримача чи роду. Версія 2: Онфілог і Белоглаз — ім'я та прізвисько одного епоніма. Розв'язати суперечку може лише проміжний запис, де назви датовано окремо, або людину названо формулою на кшталт «Онфилог, прозвище Белоглаз» [«Онфілог, прізвисько Белоглаз»]. До такої знахідки перша версія обережніша, а друга лишається цінним напрямом пошуку.
- Розбір за частинами
- Назва ділиться на три частини: Онфілог- — основа особового чоловічого імені; -ов- — давній присвійний показник зі значенням «належний, пов'язаний з»; -о — закінчення середнього роду у формі назви поселення. Виходить не абстрактне слово, а коротка формула пам'яті: «Онфілогове [місце, поселення, володіння]». Особова основа збереглася майже повністю, тому ім'я відновлюється впевненіше, ніж суспільне становище його носія.
- Чому також «Онфилогова»
- У книзі 1539/1540 року стоїть форма «дер. Онфилогово», а на плані Генерального межування — «д. Онфилогова». Це не два різні поселення і не зміна власника. Писар міг ужити усталену назву середнього роду на -ово, а межове креслення — узгодити присвійний прикметник з жіночим словом «деревня» (село): «деревня Онфилогова». Сусідня Вороніна показує ту саму картографічну модель.
- Форма імені
- Найнадійніше відновлюється побутова форма Онфілог. Анфілог, Анпілог, Ампілог і Амфілог — реальні староруські варіанти з коливанням початкових звуків. Церковне Амфілохій найімовірніше, але форми могли змішуватися також з іменами Амфіл, Ампелій та Амплій, тому знак рівності ставити не можна.
- Хрещене й повсякденне ім'я
- Людину могли записати в церковному календарі як Амфілохія, але в родині, селі й діловому мовленні звати значно коротше — Амфіл, Амфілох, Анфілог чи Онфілог. М. О. Петровський прямо наводить Амфіл і Амфілох як розмовні форми Амфілохія; В. А. Никонов застерігає, що в реальному мовленні близькі рідкісні імена змішувалися. Тому «Онфілог» слід вважати самостійною документально можливою побутовою формою, а «Амфілохій» — найімовірнішою реконструкцією хрещеного імені, не встановленою прямим записом.
- Звідки варіанти Ан-, Ам-, Он- і Анп-
- Рідкісне грецьке ім'я було незвичне для російського вуха, а писарі записували живу вимову без єдиної паспортної норми. Тому в документах коливаються початкова голосна й важка група приголосних: Амф- могла передаватися як Анф-, Анп- чи Онф-. Ці написання треба шукати паралельно; жодне з них саме по собі не доводить окремої людини чи окремого роду. Для тверської назви вихідною лишається буквально засвідчена основа Онфілог-.
- Грецький першообраз
- Амфілохій походить від грецького імені Amphilochos. Петровський зіставляє його з античним Амфілохом і пропонує розклад amphi — «навколо, з обох боків» і lochos — «засідка». Це історія далекого імені, а не буквальний переклад топоніма. Тверські мешканці не називали місце «оточеним засідкою селом»: для них воно було Онфілоговим, тобто пов'язаним із конкретною людиною, чиє побутове ім'я вже жило власним російським життям.
- Ім'я, а не прізвище
- В основі Онфілогова стоїть особове чоловіче ім'я, а не прізвище Онфілогов. Для XV—XVI століть це принципово: прізвищева форма відповідала б на питання «чий син або чий рід?», тоді як назва на -ово відповідала на питання «чиє поселення?». Пізніше прізвище Онфілогов могло незалежно утворюватися від того самого імені, але саме село не доводить існування однойменного роду.
- Чому епонім реальний
- Онфілог — не штучна зворотна здогадка лише за однією тверською назвою. Інші документи XVI століття називають реальних людей Анпілогом і Анфілогом: серед них відомі й поміщик, і селянин. Це підтверджує, що рідкісна основа могла бути живим чоловічим ім'ям у потрібну епоху, хоча жоден зі знайдених тезок не є нашою тверською людиною.
- Що дала база з 421 095 служилих людей
- Перевірка великої іменної бази виявила Фолимона Онфілогова в Орлі в 1689 році, чотири збіги за формою Анфілог і 164 за формою Анпілог. Найраніший із показаних прізвищевих записів — Федір Анфілогов, Орел, 1642 рік. Окремий контроль власників XVII століття дав 159 Старкових і 118 Юрлових, але точних рядків «Старков Микита» та «Юрлов Семён/Семен» у базі немає. Це вже не міркування за словником: форми Онфілог-, Анфілог- і Анпілог- справді вживалися в документах як основа іменування людей і могли давати прізвищеве -ов. Проте знайдені рядки пізніші за перший опис тверського села або стосуються інших місць і не називають його епоніма.
- Чому орловські Анфілогови не наші засновники
- Онфілогово існувало не пізніше 1539/1540 року, тоді як знайдені носії прізвища належать до XVII століття і переважно до Орла та Кром. За Юрловим база дала 118 записів, але поєднання Юрлов + Твер — жодного; тверських збігів за формами Онфілогов, Анфілогов і Анпілогов також не знайдено. Це обмежений негативний результат у межах бази, а не доказ відсутності людей в архіві. Орловські записи підтверджують мову імені, але не спорідненість, переселення чи володіння Онфілоговом.
- Що дав новий повнотекстовий пошук РГАДА
- 24 серпня 2026 року перевірено пошуковий індекс 67 263 сторінок офіційних PDF-описів РГАДА. У межах фонду 1209 запити Онфилогово, Анфилогово, Белоглазово і точний запит Микита Старков не дали потрібного запису. За одним словом Старков знайдено лише стороннього дорогобузького під'ячого Івана Старкова; за Юрловим — спірну справу спадкоємців С. А. Юрлова 1741 року. Це не спростовує статтю № 272: рукописний реєстр спр. 16081, де буквально читаються Анфилогово/Белоглазово і Микита Старков, до повнотекстового PDF-корпусу не включений. Отже, цифровий пошук вичерпано, а наступний доказовий крок — отримати повний текст самої справи 16081.
- У Тверському повіті було друге Онфілогово
- Повний довідник О. В. Матісона виявив окреме село «Онфилогово Чагримово тож» [«Онфілогово, воно ж Чагримово»] у володіннях Степана Афанасійовича Ліхарєва в 1588 році. Воно походило з іншого володільницького комплексу й мало сталу другу назву Чагримово. Наше Онфілогово вирізняє зв'язка Нікольське Свечино — Садиково — Ішково — Острогіно — Вороніно — Попово. Тому один збіг рідкісної назви без сусідів і власника тепер недостатній для ототожнення.
- Чому друге Онфілогово важливе для пошуку людини
- Дві однакові назви в одному повіті показують, що ім'я Онфілог могло незалежно породити кілька топонімів. Степан Ліхарєв не є власником нашого Онфілогова, а людина, що дала ім'я Чагримову, не стає кандидатом на засновника села Стефаніди. Натомість ця знахідка запроваджує обов'язкове правило перевірки: кожен пізній акт має містити принаймні одного сталого сусіда або прямий зв'язок із Нікольським Свечиним.
- Найраніший прямий носій імені: Анфілоф Селіванов
- У правій грамоті близько 1495—1497 років після розгляду спору про сіножать Крестці біля річки Которосль перелічено шістьох чоловіків, присутніх на суді ярославського тіуна: «А на суде были Гордин соцкой, да Григорей Ярцев, да Мита Галасьев, да Лука Максимов, да Клим Давыдов, да Анфилоф Селиванов» [«А на суді були Гордін соцький, та Григорій Ярцев, та Міта Галасьєв, та Лука Максимов, та Клим Давидов, та Анфілоф Селіванов»]. Це перший знайдений прямий запис живої людини з рідкісною формою імені в поколінні, коли тверське Онфілогово вже могло складатися. Джерело не називає Анфілофа власником, селянином чи свідком у вузькому юридичному сенсі: надійно відома лише його присутність на суді. Він належить до Ярославського, а не Тверського повіту, тому стає раннім кандидатом для перевірки, але не встановленим засновником.
- Новий тверський регіональний кандидат: батько Пешка Лодигіна
- У кашинській купчій близько 1499—1505 років буквально названо «Пешок Анфилофов сын Лодыгина» [«Пешок, Анфілофів син Лодигіна»]. Пешок виступав послухом (свідком) і приклав руку; близько 1505—1510 років сам писав іншу купчу, а в 1515/1516 році знову був послухом. Його по батькові засвідчує реального Анфілофа попереднього покоління, найімовірніше, що жив у XV столітті. Жабенський стан Кашинського повіту належить до тверського історико-географічного світу, тому цей слід ближчий до шуканого середовища, ніж рязанські аналоги. Але документи Пешка стосуються кашинських земель і Троїцького Калязиного монастиря; у них немає Нікольського Свечина, Юрлових і Онфілогова. Старший Анфілоф Лодигін — новий регіональний кандидат, а не доведений засновник.
- Два Анфілофи в одній угоді 1516 року
- Купча серпня 1516 року на чверть села Тітовської називає одразу двох різних чоловіків потрібного покоління. Максим Нестеров продав частку, раніше куплену «у Анфилофья у Иванова сына» [«в Анфілофія, Іванового сина»]; послухом угоди виступив інший чоловік — «Анфилоф Мосеев сын» [«Анфілоф, Мосеїв син»]. Перший був попереднім власником частини села, другий брав участь у засвідченні купчої. Обидва належать до північноруського комплексу Антонієво-Сійського монастиря, не до Твері, і тому не є кандидатами на засновника Онфілогова. Їхня цінність — у прямому доказі, що Анфілофій/Анфілоф було живим ім'ям людей, пов'язаних із землею, саме в 1510-х роках.
- Чому рідкісність імені більше не розв'язує задачу
- Раніше Анфілоф Селіванов виглядав особливо помітно як майже поодинокий ранній носій. Акт 1516 року показує одночасно двох інших Анфілофів. Отже, ім'я було рідкісним, але не унікальним; збіг форми й покоління сам по собі не дозволяє переносити ярославську, углицьку чи північноруську людину до Тверського повіту. У рейтингу кандидатів тепер вище ставиться не рідкісність імені, а наявність зв'язку з Нікольським Свечиним, Юрловими, волостю Хорвач або сталими сусідніми селами.
- Найближча патронімічна паралель: Тонкой Онфілогов
- У копійній книзі за 1536/1537 рік — лише за три роки до опису нашого села — після заголовка «Село Прилук на реке на Волге» [«Село Прилук на річці на Волзі»] серед неорних дворів буквально записано: «в. Тонкой Онфилогов». Скорочення «в.» означає «во дворе» (у дворі). Рубрика стосується селян вотчини Троїце-Сергієвого монастиря, тому Тонкой був монастирським селянином неорного двору, а не поміщиком. Для першої половини XVI століття форма Онфілогов передусім присвійно-патронімічна: Тонкой — Онфілогів син або людина Онфілога. Запис тим самим засвідчує не лише Тонкого, а й реального Онфілога попереднього покоління.
- Чому батько Тонкого потрапляє в потрібний час
- Тонкой уже значився самостійним господарем двору в 1536/1537 році. Отже, людина, від якої утворено його іменування Онфілогов, належала щонайменше до попереднього покоління й могла бути дорослою на межі XV–XVI століть. Це не точна дата народження: середньовічне джерело не повідомляє ні віку Тонкого, ні того, чи був Онфілог його рідним батьком. Але поколінна послідовність збігається з хронологією тверської назви краще, ніж усі знайдені пізні Анфілогови XVII століття.
- Що означає ім'я Тонкого для пошуку
- Тонкой не є ще одним варіантом імені Онфілог і не названий мешканцем Онфілогова. Він важливий як носій залежного іменування: його друге ім'я зберігає ім'я іншої, старшої людини. Тому картка розрізняє три рівні: тверський епонім Онфілог, що існує за даними топоніма; углицький Онфілог, що існує за іменуванням Тонкого; і гіпотезу, що це могла бути одна людина. Перші два рівні підтверджено незалежно, третій потребує сполучного акта.
- Чи може батько Тонкого бути нашим Онфілогом
- За часом — так: батько дорослого монастирського селянина, записаного в 1536/1537 році, міг жити за кілька десятиліть до першої фіксації тверського села. За ім'ям збіг точний і рідкісний. Між Прилуком і Нікольським Свечиним близько 208 км, але тепер установлено, що прилуцькі селяни й рибалки в XV столітті документовано проходили через Тверське князівство. Це знімає уявлення про повністю роз'єднані світи, однак не називає самого Онфілога на тверській землі. Тому батько чи старша людина Тонкого — найсильніший кандидат за формою імені, але не оголошений засновник.
- Задокументований шлях із Прилука через Твер
- Жалувана грамота тверського великого князя Михайла Борисовича 1461—1466 років дозволяла суднам, рибалкам і селянам Присецького та Прилуцького володінь Троїце-Сергієвого монастиря безмитно проходити через Тверське князівство до Шексни. Інша грамота наказувала кашинським митникам пропустити два троїцькі судна до села Прилук і назад із хлібом. Отже, люди саме тієї громади, де пізніше записано Тонкого Онфілогова, справді користувалися тверським коридором у поколінні його гаданого батька. Поки що це маршрут громади, а не персональний запис Онфілога.
- Новий тверський слід: «Анфилов починок»
- В офіційному рукописному описі РГАДА знайдено буквальну назву «Анфилов починок» [«Анфілів починок»]. Вона стоїть у статті № 197 про помістя князя Олександра Горбатого серед земель Микулинського стану Тверського повіту. Архівна адреса джерела, до якого складено опис, — РГАДА, ф. 1209, оп. 1, ч. 2, спр. 16081; запис видно на цифровому знімку опису 94, кадр 0123. Присвійна форма «Анфилов» засвідчує ще одного місцевого епоніма Анфіла — людину, на чиє ім'я було названо починок. Це перший знайдений паралельний топонім потрібного іменного типу в межах Тверського повіту, а не в далекому Орлі чи Угличі. Попереднє читання сусіднього «Перевитина» після збільшення знято: короткий скорописний опис не дозволяє впевнено назвати цей пункт.
- Чому Анфілів починок ще не наше Онфілогово
- Опис відносить статтю до Микулинського стану, тоді як Нікольське Свечино й Онфілогово в XVI столітті лежали у волості Хорвач; наукова карта показує їх по різні боки адміністративної межі. У статті князя Олександра Горбатого поки не встановлено сталих сусідів нашого володіння — Садикова, Ішкова, Острогіна, Вороніна й Попова. Навіть однакове рідкісне ім'я не перетворює два поселення на одне: «починок» міг незалежно отримати назву від іншого Анфіла. Тому цей Анфіл — новий тверський географічний слід і паралель місцевої моделі назв, але не оголошений засновник села Стефаніди.
- Що має довести тотожність кандидата
- Потрібен принаймні один сполучний запис: Тонкой Онфілогов або його батько в Тверському повіті; їхня земля біля Нікольського Свечина, Вороніна чи волості Хорвач; перехід цього володіння до Юрлових; або стара грамота, де Онфілогово назване починком чи землею Онфілога. Без такого містка збіг рідкісного імені й правильного покоління залишається сильним, але непрямим аргументом.
- Перевірено окрему колекцію Юрлових
- Опис колекції 156 Архіву СПбІІ РАН переглянуто повністю. Вона стосується переважно курмисько-нижньогородської гілки Юрлових і починається документами 1670 року; Онфілогово, Свечино й шуканий тверський володільницький ланцюжок у ній відсутні. Єдина тверська географія пов'язана з Чириковими та Жеребцовими, а не з Юрловими. Тому колекція не розкриває походження Стефаніди та Івана, але допомагає не змішувати дві різні гілки прізвища.
- Коли він жив
- До 1539/1540 року в Онфілогові вже стояли чотири двори, і назва була сталою. Епонім мусить бути старшим за цей запис; обережний діапазон — XV або самий початок XVI століття. Кількість дворів не дозволяє вирішити, чи виникло село за одне покоління до опису, чи існувало значно довше.
- Ким він міг бути
- Найприродніша гіпотеза — перший поселенець або господар двору, навколо якого виросло село: людина розчистила ділянку, поставила двір, і починок стали розрізняти за його ім'ям. Другий сценарій — сільський староста або голова кількох дворів, чиє ім'я позначало весь невеликий поселенський вузол. Третій — дрібний служилий землевласник або попередній тримач землі, за якого поселення оформилося. Усі три сценарії сумісні з назвою на -ово; вибрати один без давнішої грамоти не можна.
- Засновник чи попередній господар
- Назва надійно свідчить про зв'язок місця з Онфілогом, але не фіксує юридичного акту заснування. Його могли запам'ятати як першого господаря двору, людину, що розчистила починок, старосту або власника землі. Тому коректне визначення зараз — епонім, тобто людина, чиє ім'я зберегла назва; слово «засновник» залишається сильною, але ще не задокументованою гіпотезою.
- Чому не Стефаніда
- Стефаніда — перша відома нам власниця комплексу, але назва Онфілогово вже існувала за неї і вказує на іншу людину. Джерело не каже, що вона заснувала село, перейменувала його чи походила від Онфілога. Її значення для пошуку інше: непред'явлені нею старі грамоти могли зберігати ланцюжок попередніх тримачів.
- Що кажуть сусіди
- У тому самому володінні стоять Садиково, Ішково, Острогіно, Вороніно й Попово — назви тієї самої присвійної моделі. Це схоже на шар поселень, що закріпили імена чи прізвиська різних людей. Однак порядок переліку не є хронологією: те, що Онфілогово назване першим, не робить його найстарішим селом комплексу.
- Рівень упевненості
- Висока впевненість: у назві збережено чоловіче ім'я Онфілог, і людина жила до 1539/1540 року. Середня: вихідна церковна форма була Амфілохій, а епонім належав до XV — початку XVI століття. Низька, поки без прямого акта: він був саме селянином-першопоселенцем, а не старостою чи землевласником.
- Новий слід у відмовній книзі 1667/1668 року
- У рукописному описі тверської відмовної книги (otkaznaya kniga) знайдено заголовок статті № 161 від 9 листопада: «Ивану Кузмину сыну ...» [«Іванові Кузьминому синові ...»], далі перелік земель і подвійна назва. Нова перевірка збільшеного офіційного знімка виправляє її на «Анфилогово, Чагримово тож» [«Анфілогово, воно ж Чагримово»]. Це те саме окреме Онфілогово Чагримово, відоме 1588 року у володінні Степана Ліхарьова, а не наше Онфілогово/Белоглазово при Нікольському Свечині. Архівна адреса — РГАДА, ф. 1209, оп. 1, ч. 2, спр. 16065, стаття № 161; повний акт займав чотири аркуші. Його більше не слід замовляти заради володільницького ланцюжка Белоглазова.
- Хто такий Іван Кузьмин син із нового запису
- Іван названий у формулі XVII століття через батька: «Кузмин сын» означає «син Кузьми», а не сучасне прізвище Кузьмін. Подальше родове іменування на знімку схоже на «Гресов», але читання ще не можна вважати встановленим. Навіть якщо чотири аркуші підтвердять, що перед ним саме наше Онфілогово, Іван буде пізнішим отримувачем або тримачем землі, а не епонімом XV — початку XVI століття. Його значення — можливий місток до давніших власників, яких відмовний акт міг перелічити, пояснюючи право на землю.
- Остаточне читання: «Анфилогово, Чагримово тож»
- Слово «тож» означає дві назви одного місця. На збільшеному знімку друга назва читається Чагримово; попередні варіанти «Филогово» та «Дылово» зняті. Збіг з опублікованою формою 1588 року дозволяє впевнено віднести статтю до іншого тверського Онфілогова. Наше місце вирізняють друга назва Белоглазово та сусідство Нікольського Свечина, Садикова, Ішкова, Острогіна, Вороніна й Попова.
- Пізні Анфілогови Юхотської вотчини
- Первинні московські сповідні відомості відкривають окремий углицький кластер: 1851 року 17-річний Юхим (Єфим) Анфілогов названий селянським сином графа Шереметєва з Углицького повіту; 1853 року 23-річний Деомид Анфілогов — селянином із села Костюрина, а 19-річний Євграф Анфілогов — селянським сином із «деревни юхотской» [«юхотського села»]. Це справжні носії прізвища, але вони жили більш ніж через триста років після Тонкого Онфілогова і без ревізького ланцюжка не можуть вважатися його нащадками.
- Чому Костюрино важливе, але не розв'язує задачі
- Костюрино входило до великої Юхотської вотчини Шереметєвих і розташоване приблизно за 52 км по прямій від Прилук, де 1536/1537 року записаний Тонкой Онфілогов. Географічна близькість робить рух переписами Юхотської вотчини розумним напрямом пошуку. Але Прилуки були монастирською вотчиною Троїце-Сергієвого монастиря, тобто два поселення належали до різних володільницьких комплексів; прямого родинного переходу поки не знайдено.
- Виправлення уточнено: Дмитра не можна просто виключити
- У метричній книзі за 1859 рік він записаний «Димитріем Анфилогѣевым», повторно «Анфилогиевъ», а не буквально Анфілоговим. Але новий ланцюжок Євграфа показує перехід в однієї людини від «Анфилогов» до «Анфилогиев» і далі до повного «Амфилохиев Стрункин». Тому Дмитро зберігається як можливий член того самого костюринського кола, хоча його спорідненість поки не доведена.
- Знайдено буквального Амфілохія з Костюрина
- Єфграф Анфілогов 1853 року у відомості 1858 року названий Єфграфом Анфілогієвим, 25 років, селянином села Костюрина. У метричних книгах 1858 і 1864 років його повне ім'я повторено як Євграф Амфілохієв Стрункін. Поруч задокументований Діомид Амфілохієв Стрункін. Отже, їхній справжній батько мав ім'я Амфілохій, народно Онфілог/Анфілог; це вже не етимологічна здогадка, а людина, відновлена з повторюваних по батькові двох синів.
- Чому Амфілохій Стрункін не засновник тверського села
- Його сини народилися приблизно в 1821 і 1833/1834 роках, тому сам Амфілохій належить до кінця XVIII — початку XIX століття. Тверське Онфілогово мало чотири двори вже 1539/1540 року. Між двома людьми лежить близько трьох століть: костюринська знахідка доводить живу форму імені й механізм утворення іменувань, але не тотожність із тверським епонімом.
- Повторне звіряння оригіналу та незалежної копії 1853 року встановило: Деомидові Анфілогову 23 роки, а Парасковія Трохимова — дружина Никифора Миколаєва з попередньої родини. Попередній подружній зв'язок і висновок про смерть Деомида в 1853–1858 роках відкликано.
- Повторне звіряння оригіналу та незалежної копії 1853 року встановило: Деомидові Анфілогову 23 роки, а Парасковія Трохимова — дружина Никифора Миколаєва з попередньої родини. Попередній подружній зв'язок і висновок про смерть Деомида в 1853–1858 роках відкликано.
- На одному аркуші зібралися три лінії рідкісного імені
- Повторне звіряння оригіналу та незалежної копії 1853 року встановило: Деомидові Анфілогову 23 роки, а Парасковія Трохимова — дружина Никифора Миколаєва з попередньої родини. Попередній подружній зв'язок і висновок про смерть Деомида в 1853–1858 роках відкликано.
- Можливий ще один Анфілог XVIII століття
- Деомидові Анфілогову 1853 року 23 роки (народження близько 1829–1830), Діомидові Амфілохійовичу Стрункіну 1858 року 37 років (близько 1821). Ця розбіжність не дозволяє об'єднати людей; попередню реконструкцію двох поколінь на підставі помилкових 62 років також відкликано.
- Олександра Амфіногієва — можлива донька того самого імені
- В опублікованому витягу з метричної книги Костюрина за 1850 рік хрещеною матір'ю названа «крестьянская девка Александра Амфиногиева» [«селянська дівка Олександра Амфіногієва»]. Така форма зазвичай означає Олександру, доньку Амфіногія/Амфілохія. Оригінальний аркуш поки не переглянуто, тому поєднувати її зі Стрункіними як сестру передчасно; запис залишено сильним напрямом для перевірки.
- Точний аркуш наступної ревізії
- Оцифрована ревізька казка 1782 року зберігається в ГАЯО: ф. 100, оп. 7, спр. 250; Костюрино починається на арк. 476. Справа доступна на офіційному порталі лише після входу через ЕСИА та оформлення віддаленого доступу. Цей аркуш може назвати старше покоління Стрункіних і наблизити народження Амфілохія, але до перегляду імена мешканців не додаються як факти.
- Готовий родовід Стрункіних уже існував
- У покажчику бібліотеки Ярославського історико-родовідного товариства описана конкурсна робота І. Клюкіна «Доля відхідника» 2009 року. Її основний сюжет присвячений селянам Коритовим села Борок, але серед споріднених ліній буквально вказано «Стрункин (крестьяне, с. Костюрино)»; до роботи додавалися фотографії та фотокопії документів. Повного тексту у відкритому інтернеті не знайдено, тому імена з нього не реконструюються. Проте це важлива адреса: хтось уже збирав саме костюринську гілку і міг переписати родинні документи, недоступні в цифрових архівах.
- Де шукати конкурсну роботу
- Опис опубліковано в темі «Роботи конкурсу Вітчизна» на форумі ЯрІРТ, повідомлення № 4. Сторінка бібліотеки товариства прямо повідомляє, що звернутися з проханням переглянути матеріал може будь-хто охочий. Запит товариству ще не надсилався: це зовнішнє звернення, яке потребує окремого рішення користувача. До отримання копії робота вважається сильним пошуковим слідом, а не джерелом встановленої спорідненості.
- Що дає справа «Село Костюрино. 1750–1936»
- Углицький архів зберігає ф. Р-850, оп. 1, спр. 4361 з назвою «Деревня Костюрино» [«Село Костюрино»]. Фонд Р-850 — це межові плани Углицького повіту; тому широкий діапазон 1750–1936 стосується картографічного фонду, а не безперервного списку мешканців села. Неоцифрований план може уточнити межі, дороги й сусідства Костюрина, але каталог не називає на ньому Амфілохія чи Стрункіних.
- Дві ранні справи про мешканців і землю Костюрина
- У справі Углицького архіву ф. 59, оп. 1, спр. 220 за 1786 рік прямо названо Андрія Васильєва — кріпака графа Шереметєва із села Костюрино Юхотської волості. Інша справа, ГАЯО, ф. 150, оп. 1, т. 1, спр. 667, стосується переорювання межі Костюрина та Жукова 1803 року. Самого Амфілохія в заголовках не вказано, але повні тексти можуть назвати односельців, старост і свідків саме його покоління.
- Архівний місток 1629–1754 років
- Офіційний каталог РГИА підтверджує дві ключові паперові справи фонду Шереметєвих. РГИА, ф. 1088, оп. 7, спр. 16 містить витяги з писцових, межових і переписних книг Юхотської вотчини за 1629–1631, 1676–1679 і 1706 роки; спр. 65 — список із переписних книг по Юхотській вотчині, який дослідники датують 1754 роком. Саме ці справи можуть показати, коли прізвище Анфілогов уперше з'являється у вотчині й у якому селі. Номер фонду 188, що траплявся в переказах, виправлено: офіційна адреса — фонд 1088.
- Найточніший селянський двійник імені
- У рязанській судній грамоті 1530-х років прямо названо государевого селянина «Анфилог Иванов сын Констянтинова» [«Анфілог Іванів син Констянтинова»] із великокнязівських сіл Подклетного і Старотумова. Це не реконструкція з прізвища: Анфілог — його особове ім'я, Іванов син — по батькові, Констянтинова — ще одне родове чи сімейне іменування у формі джерела. Він жив саме в добу першого запису Онфілогова і показує, що повна форма Анфілог справді могла належати селянинові.
- Чому рязанський Анфілог особливо показовий
- Його викликали не до випадкової справи, а до обшуку про походження села Рупосова: хто поставив поселення, скільки років воно стоїть і кому здавна належить земля. Анфілог був серед 43 опитаних і разом з іншими підтвердив давнє монастирське володіння. Такий документ показує історично реальний механізм: пам'ять селян і старожилів могла зберігати ім'я людини, що поставила двір чи село, а потім закріплювати його в назві місця.
- Чому це все ще не тверський засновник
- Рупосово розташовувалося в Рязанському повіті, а шукане Онфілогово — при Нікольському Свечині в Тверському повіті. У грамоті немає Юрлових, Хорвачі, Свечина, Белоглазова чи переходу людини між двома землями. Тому Анфілог Іванов син Констянтинова тепер є найсильнішою прямою паралеллю для версії «епонім був селянином», але не людиною, яку можна без нового документа перенести до Твері.
- Суцільна перевірка персонального індексу СПбІІ РАН
- Пошук за варіантами та широкими початками імені в публічному персональному індексі ГІС СПбІІ РАН дав лише трьох Анфілофів: двох людей у північній купчій 1516 року та Анфілофія Онтрофьєва сина в купчій 1562 року. Форми Онфілог, Анфілог, Анпілог, Ампілог і Амфілог як окремі персони в індексі відсутні. Це знімає надію знайти вже розмічену тверську людину в цій базі, але не стосується неопублікованих писцових і помісних книг РГАДА.
- Як читати цей новий слід
- Пізні Анфілогови не замінюють невідомого тверського Онфілога. Вони дають перевірювану зворотну драбину: від Юхима, Деомида та Євграфа — до посімейного списку 1754 року, далі до перепису 1676–1679 років і книг 1629–1631 років. Лише безперервний ланцюг імен, віку, батьків і сіл зможе вивести до XVI століття; збігів рідкісного прізвища й регіону для цього недостатньо.
- Як знайти його буквально
- Потрібен документ, старший за писцову статтю або такий, що переказує стару грамоту: пожалування, купча, данна, мінова, вкладна або запис про перехід Нікольського Свечина. Шукати слід Онфілогово та варіанти Анфілогово, Анпілогово, Ампілогово й Амфілогово, обов'язково разом зі сталим кущем сусідів. Статтю № 161 у спр. 16065 виключено як запис про Онфілогово Чагримово. Найближчі адреси тепер точні: статті № 271—272 у спр. 16081, розрахункові арк. 279—283; та економічні примітки до дачі № 516 у РГАДА, ф. 1355, оп. 1, спр. 1694, з алфавітом власників у спр. 1695.
- Що дала п'ята ревізія
- Повністю переглянуто рукописний алфавіт власників Зубцовського повіту 1794—1808 років: ГАТО, ф. 312, оп. 4, спр. 14497; FamilySearch, DGS 005371275, кадри 775—819. Окремого рядка Онфілогової поруч із Вороніною в ньому немає. Це не означає, що село зникло: алфавіт прив'язаний до ревізьких душ, а показане на межовому плані земельне село могло бути порожнім або не мати врахованого чоловічого населення. Тому ПГМ і ревізький алфавіт не суперечать одне одному.
- Чому не Хлопови
- На кадрі 800 того самого алфавіту розпізнано великий сусідній Первитинський маєток: Первитино, Селиваново, Раслово, Сабліно, Осипово, Родіонково, Нікольське, Ягодино, Белавино, Васильєвське, Головино, Букино, Ромашково, Биково та Плюснинське. Ревізія 1782 року пов'язує Первитино зі спадкоємцями Петра Семеновича Хлопова, але не називає Онфілогової чи Вороніної. Географічна близькість не перетворює Хлопових на власників дачі № 516; такий зв'язок можна внести лише після рядка економічних приміток або межової книги.
- Чого ми не знаємо
- Невідомі по батькові, рід, заняття й точна дата життя Онфілога. На оригінальному аркуші після слів «дер. Онфилогово: 4 дв.» одразу йдуть розміри ріллі та сінокосу; імен господарів дворів немає. Спорідненість із пізнішими Анфілоговими не встановлена.
Нотатки
Ім'я відновлюється з назви села Онфілогово, вперше задокументованого в писцовій книзі 1539/1540 року; у самій статті людина не названа.
Він жив раніше за опис села, імовірно в XV — на початку XVI століття. Його по батькові, стан, рід і точне ставлення до землі невідомі.
Форма Амфілохій є ймовірним церковним першообразом, але буквальна документальна форма топоніма надійно зберігає лише основу Онфілог-.
Цей профіль відокремлений від Амфілохія Стрункіна, який жив через три століття: збіг рідкісного імені не означає тотожності чи спорідненості.
Спорідненість з орловськими Анфілоговими не встановлено; точка на карті показує спостереження з історії імені, а не маршрут переселення.
Пояснення, що раніше стояло в назві картки: «епонім села Онфілогово».